Україна зміцнює свої позиції в Авдіївці, де розташований епіцентр зимового російського наступу, і є всі підстави вважати, що зміцнення відбувається силами однієї з найкращих штурмових бригад української армії.
Про це пише журналіст Forbes Девід Ейкс.
Додаткові сили для оборони Авдіївки
Автор вказує, що командувач угруповання Таврія, бригадний генерал Олександр Тарнавський, оголосив про посилення бригади в суботу в Telegram.
– Посилюємо рубіж блокування, виставляємо додаткові вогневі позиції, використовуємо свіжі ефективні сили. Логістичні поставки тривають, – написав у суботу Тарнавський.
На думку журналіста Forbes, те, що українці зміцнять Авдіївку, не було вирішено. Видання називає “величезним ризиком” те, що українські сили вирішили залишитися і битися в цьому регіоні.
– Після чотирьох місяців запеклих боїв російські війська зі складу 2 та 41 загальновійськових армій на початку цього місяця все ж таки прорвали Авдіївку – ключовий український опорний пункт за кілька кілометрів на північний захід від окупованого Росією Донецька – та наблизилися на відстань кількох сотень метрів до головної дороги, якою український гарнізон, зосереджений у 110 механізованій бригаді, доправляє до міста вантажі, – пише видання.
На думку видання, у генерала Тарнавського було два варіанти:
- відвести вцілілі частини 110 бригади з незахищеної східної частини міста і зміцнити українську лінію в центрі Авдіївки або за містом, на заході.
- або посилити 110 бригаду і спробувати відтіснити набагато більші російські сили від ліній постачання гарнізону.
Журналіст Forbes припускає, що, можливо, рішення ухвалював не Тарнавський. Він нагадує про те, що минулого тижня президент Володимир Зеленський зняв з посади головкома Валерія Залужного, замінивши його колишнім командувачем Сухопутних військ ЗСУ генералом Олександром Сирським.
– У будь-якому разі, схоже, що свіжі українські сили прибули в мляві руїни колись процвітаючого промислового міста з довоєнним населенням у 30 тис. осіб. Їхнє перше і найочевидніше завдання – послабити тиск на головну асфальтовану дорогу зі сходу на захід у центр Авдіївки, вулицю Грушевського, – пише Девід Ейкс.
Він зазначає, що є й інші, менш прохідні дороги в Авдіївку, але Грушевського – критична.
– Задум російських агресорів зрозумілий: вони насамперед хочуть встановити контроль над логістичними шляхами забезпечення наших підрозділів на північному фланзі. Однак ми даємо адекватну відповідь на дії противника, – писав Тарнавський.
Як таку “адекватну відповідь”, вважає Ейкс, може бути використано розгортання елементів додаткової штурмової бригади, підрозділу.
Затримка з допомогою Україні
Видання вказує, що на початку оборони Авдіївки все робилося правильно. Однак складнощі в обороні пішли через те, що республіканці в Конгресі США відмовилися підтримувати Україну.
– Коли ці законодавці відмовилися схвалити подальшу допомогу Україні, починаючи з жовтня – за випадковим збігом обставин приблизно в той самий час, коли росіяни атакували Авдіївку – гаубиці 110 бригади, яка розраховувала перетворити фланги Авдіївки на зону артилерійського ураження, замовкли, – пише Ейкс.
Журналіст також вказує, що Америка була основним постачальником боєприпасів для України, тому українська артилерія швидко пройшла шлях від відповідності вогневій потужності російської артилерії до стрільби лише п’ятою частиною снарядів порівняно з росіянами. Саме через це росіяни відчули можливість для посилення атаки, зокрема використовуючи авіацію.
– Протягом чотирьох місяців гарнізон Авдіївки, можливо, вбивав 10 росіян на кожного втраченого українського солдата. Але оточення російськими польовими арміями загрожує звести нанівець цю перевагу в живій силі, – пише Ейкс.
Forbes пише, що тільки залишається здогадуватися, що буде далі в Авдіївці. Але, зазначає видання, “якщо в місто дійсно перекинута штурмова бригада, очікуйте контратаки на російські позиції в районі вулиці Грушевського”.
Автор статті підкреслює, що не варто сподіватися, що в українців виявиться багато запасних боєприпасів, оскільки допомога з ЄС буде йти довго, а допомогу зі США досі не можуть затвердити.
