На цьому тижні, що минає, головною темою продовжує залишатись операція ЗСУ в Курській області Росії. У рамках цієї операції Україна вже встигла встановити контроль над понад 1 тис. кв. км та взяти в полон, за повідомленнями медіа, понад 2 тис. російських військових.
Заразом тривають передвиборчі перегони у Сполучених Штатах, де кандидат від демократичної партії Камала Гарріс останнім часом здобуває перевагу над республіканцем Дональдом Трампом.
Розібратись у тому, що відбувалось за цей тиждень, Фактам ICTV допомагали військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій та політолог Ігор Рейтерович.
- ЗСУ на Курщині: наслідки за 10 днів операції
- Операція ЗСУ на Курщині: результати
- Реакція Заходу на Курську операцію
- Вибори у США
- Епіфаній закликав Онуфрія до діалогу перед голосуванням про статус УПЦ МП
ЗСУ на Курщині: наслідки за 10 днів операції
Станом на сьогодні розпочався 11-й день операції українських військ на Курщині, у рамках чого чимало аналітиків та оглядачів намагаються підбити перші попередні підсумки.
За словами Ігоря Козія, операція ЗСУ в Курській області має не тільки військове значення, але й політичне або ж військово-політичне.
– Якщо казати про політичне значення, то тут задачі виконані абсолютно успішно, оскільки завдяки цьому наступу багато процесів було зрушено з місяця. У минулому вони роками гальмувалися, у тому числі і європейською спільнотою, – каже він.
Водночас для експерта залишається відкритим питання, які наступні дії після контролю територій РФ на Курщині.
– Так, там непогані речі відбуваються, що пов’язані з обміном полоненими, створення обмінного фонду. Але треба розуміти, що будь-яка військова операція це, перш за все, ресурс. А це вже військово-економічне питання. Уявімо, добре, взяли ми Курську область. Там є населення, ми несемо відповідальність за це населення. Його треба годувати, створювати для цього певну логістику, створювати певні умови для того, щоби вони харчувалися і таке інше і тому подібне. У нас через це виникає низка міжнародних зобов’язань, – пояснює він.
Крім того, виникають міжнародні зобов’язання щодо Курської атомної станції.
– Вони поки не під контролем, але ніхто не може сказати буде вона далі (перебувати під контролем України, – Ред.) чи ні. Водночас вона в зоні досягнення певних систем, які належать до ракетних військ і артилерії. Тобто, є певні зобов’язання, які лягають на нас, – каже він.
Відповідно, у випадку, якщо Росія буде намагатись робити провокації та шантажувати Україну, зокрема інформаційно чи через знищення власного населення, то Україні для цього потрібно готуватись.
Водночас експерт відзначає позитивний момент операції, який отримала Україна, а саме те, що українська сторона отримала можливість інформувати громадян Російської Федерації на територіях Курщини.
– Зайшовши на територію Курської області, ми отримаємо їхні мережі інформаційні, ми отримаємо їхні радіомережі, ми отримаємо їхні інтернет мережі, ми отримаємо багато чого, через що ми можемо надавати правдиву інформацію про те, що реально відбувається. І це треба використовувати, – вважає він.
Щодо просування ЗСУ на землі, то тут, каже Козій, є очевидним, що рух українських військ сповільнився, оскільки, як пояснює експерт, чим далі війська просуваються, тим складнішими є логістичні задачі.
– Я все це називаю словом ресурси. Чим далі ми відходимо (від кордону, – Ред.), тим більше ресурсів нам треба витрачати. І це вже завдання йде на Кабінет міністрів, – каже він.
За його словами, перша фаза військових операцій в Курській області завершилася.
Козій також відзначає роль у цій операції контррозвідувального співтовариства.
– Ви можете собі уявити, що за тої потужної розвідки, яка є в Російської Федерації, вони не помітили, не змогли викрити наші наміри щодо наступу. І це заслуга саме військової контррозвідки. Їм треба реально дякувати за це, – каже він.
Окремим питання залишається й те, як далі Україна буде облаштовувати оборонні позиції та створювати лінію фортифікацій.
– Це друга стадія цієї операції. Вона може бути оборонна. І тут треба чітко собі розуміти, якщо ми з вами пряму лінію від білоруського кордону не проведемо до передньої лінії, яку сьогодні ми маємо в Курській області, тобто, я маю на увазі, не зайдемо в Брянську область, то у нас виникає, будемо казати, певна проблема, де вони можуть ударити нас знизу. І там треба якось захищатися. І це треба теж розуміти, – пояснює експерт.
Водночас усі перспективи подальшого наступу ЗСУ ґрунтуються, перш за все, на наявності ресурсів: людських, технічних, матеріальних, у тому числі боєприпасів і техніки.
Операція ЗСУ на Курщині: результати
Казати про результати операції в Курській області наразі складно, оскільки далеко не вся інформація публікується, бо це може створити небезпеку для угруповання українських військ.
Водночас нещодавно очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов заявив, що зменшилась кількість ударів керованими авіаційними бомбами (КАБ) по території області. Деякі оглядачі пов’язують це саме з наступом на Курщині та з ударами по російських аеродромах.
Фото: Адміністрація Курської області
Іншим результатом, як очікувалось, стане відтягування частини сил із Донецької області, де останнім часом поступово просувається армія РФ.
Військовий експерт Ігор Козій каже, що “однозначно, певний прогрес є”.
– Перший успіх, коли ми розмовляли про першу стадію операції, то ми не говорили про те, що це не тільки територія. Це, зокрема, і можливості завдавати ударів по військових об’єктах, які сьогодні фактично використовуються для ударів КАБами (по Україні, – Ред.). Це аеродроми, аеродромна інфраструктура тощо. Відповідно, якщо руйнується аеродромна інфраструктура ворога, то літати літаками вже звідти не можна, – пояснює він.
Реакція Заходу на Курську операцію
За 10 днів з початку операції в Курській області вже пролунала реакція низки західних політиків, які визнали за Україною право проводити подібні наступальні дії на території ворога.
Ба більше, до України приїхала американська двопартійна делегація сенаторів – Ліндсі Грем та Річард Блюменталь. У своїй промові на Михайлівській площі в Києві Ліндсі Грем навіть закликав українців “надерти дупу” Путіну.
– Що я думаю про Курськ? Сміливо. Блискуче. Красиво. Продовжуйте. Путін почав це. Надеріть йому дупу. Висновок для адміністрації (президента США Джо Байдена, – Ред.): дайте цим людям битися. Дайте їм зброю, щоби виграти війну, яку вони не можуть дозволити собі програти, – заявив Ліндсі Грем, сенатор-республіканець.
Коментуючи реакцію Заходу, політолог Ігор Рейтерович вказує, що це свідчить про те, що західні політики все більше думають “про ліквідацію взагалі такого поняття як червоні лінії”.
– Вони бачать, що дії Росії, реакція Росії – вони, знову ж таки, не відповідають тим заявам, які вони робили до цього. Відповідно, певні дії щодо підтримки України можуть бути посилені. І, перш за все, це стосується використання західної зброї, – каже він.
Фото: Офіс президента
Він нагадує, що на це вже звертали увагу сенатори-республіканці, і у майбутньому можуть лобіювати цю ідею далі.
– Я думаю, що треба знімати ці обмеження, які раніше запроваджувалися, і Україна повинна отримувати більше можливостей, більше самостійності, менше консультацій проводити для використання тих чи інших озброєнь, які нам надаються партнерами і союзниками, – каже політолог Рейтерович, коментуючи подальші дії України у зв’язку з реакцією Заходу.
Як приклад він наводить те, про що нещодавно писали західні медіа, а саме – про обговорення у Білому домі можливості надання Україні ракет JASSM.
– Вони роздумують зараз над цим, але це якраз один із наслідків цього стирання червоних ліній, – пояснює він.
Політолог припускає, що наступним кроком може стати використання цих ракет поза межами території України, зокрема для ударів вглиб Російської Федерації.
– Ті побоювання, які були, вони не реалізувались. Певною мірою тоді виникає питання в доцільності збереження тих обмежень, які були. Це дійсно виглядає трошки дивно, – каже він.
Як пояснює Рейтерович, Захід дотримується стратегії маленьких кроків, через що Україна не може отримати швидку підтримку і побачити рішучість Заходу.
– Тут є об’єктивна частина. Ми з країнами, нашими партнерами, є демократіями. І у них, відповідно, все повинно відбуватися після певних консультацій, погоджень, вирішень якихось там, точніше, політичних моментів. Тому це такий процес, не швидкий. Але тут є певна стратегія малих кроків. Спочатку там Штати дозволили завдавати ударів, наприклад, по території, яка суміжна з Харківщиною, коли була спроба російського наступу. Зараз, фактично, вони не проти ударів HIMARS по території РФ, – пояснює він.
Найближчим часом, вважає експерт, може почати обговорюватись тема використання далекобійної артилерії.
Загалом, вважає Рейтерович, сьогодні для Заходу навряд залишились якісь червоні лінії, як такі.
– Для росіян були так звані червоні лінії, на кшталт, наступ українців на територію Росії. Ну, от, українці на території Росії. І що? Західна зброя на території Росії є. Німецькі танки, наприклад. Інші якісь там бронетранспортери, які ми використовуємо і так далі. Тому в цьому контексті насправді, ну, це міф про червоні лінії. Вони давним-давно знищені, – каже він.
Так, чим швидше Захід це визнає, тим буде краще для всіх, насамперед для України.
Вибори у США
У питанні виборів президента у Сполучених Штатах нещодавні опитування свідчать про те, що Камала Гарріс поступово почала випереджати кандидата-республіканця Дональда Трампа.
На думку Рейтеровича, на це вплинуло те, що Гарріс була офіційно висунута від Демократичної партії як кандидат на виборах президента.
Крім того, вплинуло й обрання Камалою Гарріс свого віцепрезидента у разі перемоги на виборах – Тіма Волза.
– Вона, на відміну від Байдена, є тим кандидатом, який може зацікавити певні додаткові групи, які раніше вагалися щодо того, щоб взагалі йти на вибори. Зараз у них такий сенс з’явився. Крім того, дійсно, історія з віцепрезидентом також важлива. Я не скажу, що вона визначальна, але в окремих штатах, наприклад, у тих, що вони там вагаються, обрання саме цього кандидата віцепрезидента, думаю, додали додаткового стимулу в компанії Гарріс, – каже політолог.
Наразі Гарріс вийшла на той рівень, коли може впевнено себе почувати у президентських перегонах, коли ж у Трампа цей етап минув, вважає експерт.
– Коли він (Трамп, – Ред.) набирав просто через те, що він балотується, він йде, обирається президентом, то це вже минуло. Гарріс зараз поки ще на цьому етапі перебуває, він скоро закінчиться і почнеться найцікавіший етап, який буде пов’язаний із дебатами і, власне, змаганнями в тих штатах, які принесуть у результаті перемогу тому чи іншому кандидату. У Гарріс є перевага, і їй треба тепер цю перевагу дуже правильно використати, – каже політолог.
На думку Рейтеровича, кандидат від демократів має непогані шанси на перемогу, але їй потрібно коректно і правильно провести виборчу кампанію, у рамках якої не робити серйозних помилок.
Епіфаній закликав Онуфрія до діалогу перед голосуванням про статус УПЦ МП
Напередодні митрополит Київський та всієї України, настоятель Православної церкви України (ПЦУ) Єпіфаній закликав настоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія до діалогу про єднання.
Ця подія відбувається водночас із тим, як президент Володимир Зеленський підштовхує Верховну Раду до голосування про те, що він називає духовною незалежністю.
На думку Ігоря Рейтеровича, цей крок відбувається через те, що рішення у Верховній Раді щодо статусу УПЦ МП з подальшим послабленням цієї інституції, скоріш за все, ухвалять.
– Я не називав би це забороною УПЦ МП, тому що це не зовсім так. Це заборона, скажімо, певних структурних одиниць, зокрема церков, які фактично входять в УПЦ МП і які ведуть тісну співпрацю з країною-агресором. Тому, оскільки рішення буде ухвалено, воно точно вплине на частину УПЦ МП, – пояснює він.
У самій церкві Московського патріархату, переконаний політолог, є певна кількість парафій і священників, які давно хотіли б порвати з Москвою.
– Тобто, їм ця історія від самого початку не дуже подобалась, але вони поки залишаються в межах цієї структури. Коли це рішення буде прийнято, у них будуть розв’язані руки. І Епіфаній дуже мудро, як на мене, пропонує діалог, мовляв, “давайте спілкуватися, давайте думати, як жити в межах однієї церкви”, – каже він.
Фото: ПЦУ
Відповідно, після ухвалення рішення у Верховній Раді, якщо буде реакція російського патріарха Кирила, то цим самим РПЦ визнає свою причетність до УПЦ МП.
– Якщо він (патріарх Кирил, – Ред.) скаже, що ми залишаємося зі своїми, так би мовити, братами, то він визнає, що це російська церква, фактично, – каже політолог.
Крім того, враховуючи те, що сьогодні УПЦ МП фігурує у статутних документах РПЦ, у них є два шляхи:
- об’єднуватися з ПЦУ і перетворюватися на реальну українську канонічну церкву.
- або намагатись сформувати своє об’єднання в межах того, що залишиться від УПЦ МП.
– Залишиться, до речі, дуже багато, тому не без того, що вони цей шлях оберуть, але тоді будуть певні питання з приводу того, наскільки вони є канонічними і як взагалі до них ставитися, – пояснює він.
Політолог каже, що виступ митрополита Епіфанія є дуже мудрим ще й тому, що цим він демонструє, що в Україні немає жодних переслідувань чи утискань за релігійною ознакою.