28 червня 1996-го, на п’ятий рік після проголошення незалежності, було ухвалено Конституцію України.
Як ухвалювали Основний закон та чому наша держава останньою з пострадянських країн отримала Конституцію, читайте в матеріалі Фактів ICTV до Дня Конституції.
День Конституції – як створювали Основний закон України
Процес творення нової Конституції розпочався 16 липня 1990-го після прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. У жовтні того ж року було створено Конституційну комісію.
Розпад Радянського Союзу та проголошення незалежності 24 серпня 1991 року прискорили й актуалізували процес створення Основного закону України.
Водночас українська Конституція створювалася не з нуля.
– За основу було взято французьку модель підходу до Конституції плюс конституцію УРСР. Також зрозуміло, що прямий і опосередкований вплив на сучасну українську Конституцію мали й Універсали Центральної Ради, і Конституція Пилипа Орлика зокрема, – розповів Фактам ICTV політог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
Перший проєкт Конституції України був ухвалений у 1992 році та винесений на всенародне обговорення. 26 жовтня 1993-го узгоджено остаточний варіант. Далі справа призупинилася через суперечки щодо розподілу влади та власності, державної символіки, статусу російської мови і статусу Криму.
Вже у листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів нові народні слуги створили ще одну Конституційну комісію. Водночас процес знову затягнувся.
8 червня 1995-го між президентом і Верховною Радою був підписаний Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України. Але він не вирішував проблему прийняття Конституції.
24 листопада 1995 року Конституційна комісія підтримала пропозицію президента України й утворила нову робочу групу для доопрацювання конституційного проєкту.
У березні 1996-го проєкт, розроблений першою робочою групою і доопрацьований другою робочою групою, був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною Радою України.
28 травня – 4 червня 1996 року відбулося перше читання проєкту, а за два тижні – друге. Доопрацьований проєкт Основного закону було прийнято Верховною Радою у першому читанні 4 червня. За підготування до другого читання до проєкту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала майже 6 тис. поправок.
Мітингувальники 19 червня 1996 року вимагають прийняття Конституції / Верховна Рада
Напередодні ухвалення Конституції, наприкінці червня, ситуація стала напруженою. 26 червня Рада національної безпеки та Рада регіонів при президентові України різко засудили зволікання з прийняттям документа.
Президент призначив референдум щодо його ухвалення на 25 вересня. Але наступного дня Верховна Рада України проголосувала за постанову Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні.
Тоді, щоб створити головний закон країни, у ніч з 27 на 28 червня 1996 року народні обранці працювали безперервно близько 23 годин. Цей момент увійшов в історію під назвою Конституційна ніч.
– Зрештою кілька років неприйняття Конституції були пов’язані з тим, що вона мала стати компромісом між комуністами та рухівцями. Між новою українською елітою, яка себе ствержувала, та ще старою УРСРівською, яка прийняла нову реальність і намагалась в ній зберегти свої впливи. Наша Конституція фактично стала компромісом між багатьма непоєднуваними речами, – зазначає політолог.
Так, частина парламентарів голосували за применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму.
Інші ж народні обранці виступали за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму.
Проєкт Конституції 1996 року / Інститут національної пам’яті
Після неодноразових голосувань компроміс було знайдено, тож 28 червня 1996 року о 09:18 Україна зрештою отримала нову Конституцію.
Водночас у 1996-му конституційний процес не завершився. Він триває й досі – у міру того, як розвивається суспільство.
