8 червня 2026 року з’явилися повідомлення від партизанського руху Атеш, що російські військові нібито почали залишати частину позицій на Кінбурнській косі.
За інформацією, яку поширює цей рух із посиланням на власні джерела в російському угрупованні, причиною можуть бути ускладнення логістики та регулярні удари по маршрутах постачання.
Також стверджується, що окремі підрозділи, зокрема 337 полк РФ, нібито залишають позиції через проблеми із забезпеченням — нестачу боєприпасів, пального та продовольства. Окремо згадується можливе відведення сил від прибережної лінії через втрати особового складу.
Водночас ці дані не були офіційно підтверджені українською чи російською сторонами.
Де знаходиться Кінбурнська коса та яке її значення у російсько-українській війні, читайте в нашому матеріалі.
Кінбурнська коса: розташування
Кінбурнська коса — вузька піщана смуга, яка відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману. Це частина складної екосистеми півдня України, що поєднує море, лиман і степову зону в один природний комплекс.
Формально коса є продовженням Кінбурнського півострова і сформована з пісків нижньодніпровських терас, які накопичувалися тут ще після останнього льодовикового періоду. Саме ця геологічна “пам’ять” і створила унікальний ландшафт.
Кінбурнська коса на карті / Інфографіка Факти ICTV
Кінбурнська коса на карті України
Кінбурнська коса на карті розташована в межах Миколаївського району Миколаївської області, неподалік від Очакова. Водночас Кінбурнський півострів, частиною якого вона є, лежить на стику двох областей — Миколаївської та Херсонської.
Іноді “косою” називають увесь півострів, хоча географічно це різні поняття. Така плутанина виникла через те, що саме ця вузька ділянка суші є найбільш впізнаваною та екологічно унікальною частиною території.
Кінбурнська коса входить до складу Чорноморського біосферного заповідника — однієї з ключових природоохоронних територій півдня України.
Унікальна природа, яка існувала до війни
До повномасштабного вторгнення Кінбурнська коса вважалася однією з найбільш біорізноманітних територій узбережжя Чорного моря.
Тут було зафіксовано понад 280 видів птахів, і значна частина з них мала природоохоронний статус. Зокрема, близько 63 видів були занесені до Червоної книги України. Це робило косу важливою не лише для України, а й для міжнародних екологічних спостережень.
Окрему увагу науковців привертали великі колонії птахів — мартини, кулики, чаплі. Територія також відома як місце масового цвітіння диких півників та ірисів, які навесні створювали суцільні квіткові поля.
Ще одна особливість — одне з найбільших у Європі природних осередків диких орхідей. Саме ці рослини часто називали “візитівкою” Кінбурнської коси в туристичних описах.
Значення Кінбурнської коси у війні в Україні
У березні 2022 року російські війська окупували Кінбурнську косу. Її розташування мало стратегічне значення — контроль над цією територією дозволяє впливати на морські підходи до портів Миколаєва та Херсона, а також контролювати частину акваторії біля Очакова.
Фактично коса стала однією з точок, через які блокувалися важливі транспортні й морські маршрути півдня України.
Останніми днями українські військові неодноразово інформували про ураження російських логістичних маршрутів і складських об’єктів на південному напрямку. Йдеться про системні удари по інфраструктурі постачання, яка забезпечує окупаційні підрозділи на тимчасово захоплених територіях.
Зокрема, у Силах спеціальних операцій раніше заявляли про встановлення часткового повітряного контролю над ділянкою маршруту Мелітополь – Чонгар. Цей шлях має ключове значення для забезпечення російських військ і підтримки транспортного сполучення з тимчасово окупованим Кримом.
Окремо речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин повідомляв, що після серії ударів по складах боєприпасів у Запорізькій та Херсонській областях російське командування було змушене запровадити обмеження на використання артилерійських снарядів. За його словами, це стало наслідком ускладнення постачання та порушення логістичних ланцюгів.
Також раніше фіксувалися повідомлення про пошкодження мостової інфраструктури в районі Чонгара, що додатково ускладнило переміщення техніки та постачання для російських підрозділів на південному напрямку.
