Удар по Епіцентру в Харкові: кого Україна судить за загибель 19 людей

За кілька хвилин після ударів авіабомбами над північно-східною частиною Харкова стояв густий стовп чорного диму — його було видно з різних районів міста. Усередині Епіцентру горів торговельний зал. Всередині чимало люду — це субота. Пожежу гасили всю ніч — понад 16 годин. Вогонь пройшов більш ніж 13 тис. кв. м гіпермаркету.

Рятувальники та слідчі вручну перебирали завали, а подекуди просіювали попіл у пошуках людських решток. Криміналісти брали ДНК із кожного знайденого фрагмента і порівнювали зі зразками родичів.

Щоб зрозуміти, де шукати людей, слідчі годинами переглядали записи камер спостереження. Останнє місце, де камера зафіксувала людину перед вибухом, наносили на схему гіпермаркету — і вже за цією схемою працювали рятувальники та кінологи.

Пошук і розбір завалів тривали чотири доби. Загиблих було 19 людей.

За два роки після російського авіаудару по харківському Епіцентру справа дійшла до суду. Українські слідчі встановили п’ятьох російських військових командирів, яких обвинувачують в організації атаки на цивільний гіпермаркет. У залі суду — потерпілі. Вони прагнуть бачити за ґратами тих, хто направив авіаційні бомби на гіпермаркет, повний людей.

Але лава підсудних — порожня. Досудовий розгляд був заочним. Найімовірніше, таким буде й судовий процес.

Відкриваєш очі — все вже лежить на землі

Даніїл Манько працював продавцем у відділі електротехніки та освітлення харківського Епіцентру. Тоді йому було 20 років, прагнув самостійності і власних грошей.

За мить до першого вибуху він йшов у бік виходу на коротку каву-брейк. Дорогою розмовляв телефоном.

— Вибух. Ти не розумієш, що робити: падати, лягати, бігти. Починаєш крутитися — і відразу прилітає другий. Буквально закриваєш, відкриваєш очі — все вже лежить на землі. І було дуже багато скла, — згадує він.

Даніїл вибрався через центральний вхід. Усередині вже було задимлено, частина конструкцій обвалилася.

— Зі мною вибіг чоловік, йому було, можливо, років 60. Візуально він був цілий, але потім впав. Його намагалися відкачати, але, наскільки я знаю, у нього зупинилося серце. Почали вибігати інші продавці. Всі були в паніці: дзвонили, кричали.

Даніїл дістав порізи та контузію. Фізичні наслідки виявилися не єдиними. Після удару він звертався до психіатра через проблеми зі сном і пережитий стрес.

— З’явилася сильна реакція на гучні звуки — я почав дуже сильно смикатися. З вухами почалися дуже великі проблеми. Періодично закладає то одне, то інше вухо. Буває, обидва. Нещодавно літав у відпустку і зрозумів, що з такими вухами літати дуже важко — це дуже боляче. Погано сплю, весь час є якась тривога, — розповідає Даніїл.

До роботи в мережі гіпермаркетів він уже не зміг повернутися. Навіть коли колеги приїхали до іншого Епіцентру — сама схожість приміщення викликала страх. І він звільнився.

Я думала: у мене ще робочий день не закінчився

Ніна Корсунова працювала в тому самому відділі старшою продавчинею.

Перший вибух застав її у торговельному залі. Вибуховою хвилею жінку кинуло під металеву конструкцію з товаром. Ніна намагалася підвестися.

— Я думала, що зараз я встану, обтрушусь, витру пилюку і продовжу свою роботу. Після першого прильоту в мене були такі думки. Перша думка моя була: у мене ж ще робочий день не закінчився, — згадує вона.

Тоді стався другий вибух. Через пошкодження та вогонь Ніна не могла одразу дістатися виходу.

— Після другого прильоту я продовжувала лежати, тільки повернулася, побачила вибух і прикрилася руками. Через ряд, через алею я побачила, що стіна Епіцентру просто впала. Люди почали вибігати. Наді мною висіли люстри, тому я не могла одразу пройти до виходу — довелося пробиратися через ряди. Я вже чула пожежу, вогонь ішов у мій бік. А оскільки я була старшою продавчинею, мала виходити останньою, — згадує Ніна.

Після удару в Ніни діагностували акубаротравму. Вона розповідає про постійний шум у вусі, головні болі та запаморочення. Та згодом Ніна повернулася до роботи в іншому магазині мережі. На роботу вона досі вдягає ту саму жилетку, в якій вибралася з палаючого гіпермаркету.

— Це як мій оберіг, — говорить вона.

Що сталося 25 травня

Російська авіація атакувала будівельний гіпермаркет Епіцентр на Салтівці близько 16:00 25 травня 2024 року. Дві з трьох авіабомб влучили у будівлю. Ще одна впала поблизу, не розірвавшись.

На той момент, за даними слідства, в гіпермаркеті було близько 200 людей. 19 з них стали жертвами ворожого обстрілу, серед них двоє дітей. 12-річна Марія, яка прийшла до Епіцентру разом із мамою. Вони обидві загинули. Та 17-річний Кирило. Його тіло знайшли під час розбору завалів та ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи. Ще 46 людей були поранені.

Працівникам Харківської обласної прокуратури вдалося винести з охопленого вогнем гіпермаркету сервер із записами камер спостереження. Згодом слідчі проаналізували відео зі 194 камер, це допомогло встановити всіх працівників і відвідувачів, які перебували в Епіцентрі в момент удару. Щоб відновити, як готували і здійснювали удар по Епіцентру, слідчі провели 52 огляди місць подій, 147 експертиз та допитали понад 150 свідків.

За даними Офісу генерального прокурора, загальний розмір шкоди від удару по Епіцентру перевищує 1,19 млрд грн. Із них понад 330 млн грн — матеріальні втрати гіпермаркету, ще понад 860 млн грн — шкода довкіллю.

Слідчим вдалося простежити весь ланцюг — від рішення про атаку і підготовки плану до бойового розпорядження та запуску авіабоєприпасів.

У результаті обвинувачення висунули п’ятьом російським військовим — чотирьом генералам і полковнику. Слідство вважає, що кожен із них виконував свою роль у підготовці та здійсненні удару.

Кого обвинувачують

За даними Офісу генерального прокурора, літаки Су-34, що вилетіли з аеродрому Бутурлинівка у Воронезькій області, випустили по гіпермаркету три авіабоєприпаси УМПБ Д-30СН із близько 100 кг вибухової речовини кожен.

За даними слідства, їм вдалося відтворити ланцюг підготовки атаки — від рішення про удар і його планування до бойового розпорядження та запуску авіабоєприпасів.

У справі п’ятеро обвинувачених — чотири російські генерали та полковник. За версією слідства, рішення атакувати гіпермаркет ухвалив тодішній командувач угруповання військ Північ генерал-полковник Олександр Лапін, а його перший заступник — начальник штабу угруповання Валерій Солодчук — спланував атаку та підготував бойові розпорядження.

Технічні розрахунки — час удару, кількість літаків та засобів ураження — за даними слідства, здійснив начальник штабу — перший заступник командувача 6-ї армії ВПС і ППО Юрій Подоплєлов. Командувач цієї армії Олег Маковецький віддав бойове розпорядження на виліт авіації. Далі наказ отримав командир 47-го бомбардувального авіаційного полку Олексій Лобода і передав його підлеглим. Саме екіпажі цього полку, за матеріалами слідства, здійснили пуск боєприпасів по гіпермаркету.

22 липня 2026 року прокуратура передала справу до суду. Їх обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб — за частиною 2 статті 28 та частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на момент удару в травні 2024 року.

Розглядають справу у Київському районному суді Харкова.

Віктор Мельник, прокурор Харківської обласної прокуратури, який підтримує обвинувачення у цій справі, пояснює: встановити командний ланцюг допомогли, зокрема, дані Головного управління розвідки та робота СБУ й міжвідомчих груп.

Як доводитимуть, що удар був навмисним

У суді обвинуваченню ще належить довести обставини удару та роль кожного з п’ятьох обвинувачених.

Прокурор Віктор Мельник каже, що слідство перевіряло, чи міг гіпермаркет використовуватися у військових цілях.

— Ця інформація перевірялась і через військових, і об’єктивними засобами, і допитами свідків і потерпілих. Жоден не вказав про те, що цей об’єкт використовувався як військовий, чи там перебували військові, чи там перебувала військова техніка, — говорить прокурор.

Ніна Корсунова це підтверджує, що гіпермаркет був невеликим і місця бракувало навіть для товарних запасів.

— У нас був дуже маленький маркет. Товарний запас був настільки обмежений — нам не було куди робити викладку, не вистачало стелажів. Була одна рампа, куди заїжджала одна фура, привозила товар і забирала залишки. Там навіть не було де розвернутися, — розповідає Ніна.

Серед доказів у справі є і третій боєприпас, який не вибухнув. За словами прокурора Віктора Мельника, його змогли порівняти з уламками, знайденими після пожежі всередині гіпермаркету.

— Це дало можливість співставити уламки, які були знайдені безпосередньо в торговельному центрі після того, як загасили пожежу, з тією бомбою, яка не розірвалася. І довести, що це були три однакові боєприпаси.

Обвинувачення також посилається на час, місце та спосіб атаки. Саме сукупність таких обставин прокуратура планує використати, доводячи свою версію про умисний удар по цивільному об’єкту.

— Перед застосуванням озброєння такого класу проводиться попередня розвідка. Вона проводиться майже до самого моменту удару, а потім — і після, щоб отримати засоби об’єктивного контролю і подивитися, куди влучили, — каже прокурор.

Чому суд досі фактично не почався

Суд уже вдруге намагається розпочати підготовче засідання у справі про удар по харківському Епіцентру. У серпні його відклали через неявку адвоката. Це початкова стадія судового процесу: на підготовчому засіданні суд ще не розглядатиме докази по суті, а перевірятиме, чи можна переходити до розгляду справи.

Справу слухає колегія з трьох суддів. Самих обвинувачених у залі немає, досудове розслідування проводили за їхньої відсутності — у спеціальному порядку. Їхні інтереси в українському суді представляють захисники, яких надала держава Україна, щоб забезпечити справедливе правосуддя. Частина адвокатів долучилася до засідання через відеозв’язок.

У залі — лише кілька потерпілих. Загалом у справі їх понад 90, однак приходити на кожне засідання всім не обов’язково. Значна частина повідомляє суд, що просить розглядати справу без їхньої участі.

Саме через повідомлення потерпілих цього разу далі не просунулися. Шестеро людей не прийшли. Від частини з них суд не мав заяв про розгляд справи без їхньої участі, а частину не вдалося належним чином повідомити про засідання.

— Потерпілі мають бути належним чином обізнані про хід судового розгляду, в якому вони є потерпілими: або з’явитися особисто, або надати клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, — пояснює головуюча суддя.

Суд має належним чином викликати й самих обвинувачених. За КПК України, якщо обвинувачені належно поінформовані про висунуті проти них звинувачення, на виклики до суду не з’являються більше двох разів, переховуються і оголошені у розшук, прокурор може просити суд перейти до спеціального судового провадження  — in absentia, тобто розглядати справу за їхньої відсутності.

— Тобто це не закінчиться і наступного разу? Навіщо стільки засідань? — обурено питає в суді одна з потерпілих.

У справі понад 90 потерпілих — це поранені, родичі загиблих та юридичні особи, майно яких постраждало. Через таку кількість учасників виникла практична проблема: суд має переконатися, що потерпілі належним чином повідомлені про засідання або подали заяви, що не заперечують проти розгляду без них, пояснює прокурор.

— Деякі люди повимикали телефони. Де вони зараз — я не знаю. Оце є проблемою у таких кримінальних провадженнях, де багато людей постраждало, — пояснює Віктор Мельник.

За його словами, люди переїжджають, змінюють номери телефонів, тому зв’язок не з усіма потерпілими залишається стабільним.

— До кожної людини має бути повідомлення. Або мають бути відомості з реєстру актів цивільного стану, що людина померла. Тільки тоді суд вправі розпочати судовий розгляд без неї. Але ми їх знайдемо, звісно, ми вже діємо і знаємо що робити, — каже Мельник.

Навіщо суд, якщо обвинувачені в Росії

Ніна Корсунова бачила обвинувачених лише на фотографіях. Вона розуміє, що найближчим часом вони навряд з’являться в українському суді, але вважає сам процес необхідним.

— Я думаю, що сенс є в усьому. Звичайно. Вони взагалі не мали жодного права забирати життя. У всіх нас після прильоту по тому магазину — у всіх працівників — тепер все зовсім по-іншому. Вони не мали права забирати життя наших працівників, наших покупців. У нас там були тільки покупці, продавці — все. Більше нікого не було, — каже жінка.

Для потерпілих цей процес має ще один вимір — зафіксувати не лише сам факт російського удару, а й персональну відповідальність людей, які, за версією слідства, ухвалювали та передавали рішення про застосування авіації.

Удар по Епіцентру — не окрема історія для українського бізнесу

Російські удари продовжують руйнувати українські підприємства далеко за межами одного кримінального провадження.

За найновішою оцінкою KSE Institute в межах проєкту Росія заплатить, станом на лютий 2026 року, від початку повномасштабного вторгнення були пошкоджені або зруйновані активи близько 12,6 тис. підприємств. Прямі збитки активів підприємств у промисловості, будівництві та секторі послуг KSE оцінює у $18,4 млрд.

Сам Епіцентр, станом на 23 вересня 2026 року повідомляє про понад 30 своїх об’єктів, знищених або пошкоджених російськими ракетними та дроновими атаками від початку повномасштабної війни. У вересні 2026 року співзасновниця групи Галина Герега оцінила збитки компанії у понад $1 млрд. За її словами, лише протягом попереднього місяця компанія через атаки втратила 7 тис. робочих місць.

Але збитки від таких ударів не закінчуються зруйнованими будівлями та обладнанням. Даніїл Манько після удару має проблеми з вухами, погано спить і гостро реагує на гучні звуки. Він каже, що після пережитого йому було страшно навіть заходити до іншого Епіцентру.

Ніна Корсунова повернулася на роботу приблизно через рік, але також скаржиться на проблеми зі здоровʼям після ударів.

Потерпілі та родини загиблих також можуть вимагати відшкодування шкоди, каже прокурор Віктор Мельник, до завершення підготовчого провадження вони мають право подати цивільний позов у межах кримінальної справи. Такі позови вже подають.

— Вони пред’являють цивільний позов конкретно до обвинувачених. Але оскільки обвинувачені є військовими РФ, держава Російська Федерація має нести за них відповідальність, — пояснює Мельник.

А суду належить встановити не лише обставини самого удару, а й роль кожного з п’ятьох обвинувачених: хто ухвалив рішення, хто планував атаку, віддавав і передавав накази та забезпечував їх виконання.

Для таких справ важливо не залишити прогалин у доказуванні. Йдеться не лише про можливий вирок українського суду. Матеріали про воєнні злочини можуть надалі використовуватися і в міжнародних механізмах притягнення до відповідальності. Тому кожна ланка — від того, якою зброєю завдали удару і чи був об’єкт цивільним, до конкретної ролі кожного командира — має бути підтверджена доказами.

П’ятьох обвинувачених оголосили в розшук в Україні та міжнародний розшук. Для деяких із них справа про удар по Епіцентру — не єдине кримінальне провадження в Україні. Як-от для командувача 6-ї армії ВПС і ППО Росії Олега Маковецького, який, до речі, народився у Чугуєві на Харківщині. Українські правоохоронці також підозрюють його та командира 47-го бомбардувального авіаполку Олексія Лободу в організації інших авіаударів по Харкову у 2022 році. Маковецький також фігурує у провадженнях щодо удару по музею Григорія Сковороди та знищення Оскільської греблі.

За словами прокурора Віктора Мельника, українська сторона передала необхідні матеріали для міжнародного розшуку. Водночас прокуратура не має інформації про те, чи внесені обвинувачені до бази Інтерполу.

— Ми подали. Наша задача — подати. А те, що там робить Інтерпол, ми не знаємо: їхня база не відкрита, — пояснює Мельник.

Матеріал написано за підтримки проєкту IWPR Журналістика правосуддя.

Фото: Тетяна Доцяк, Харківська обласна прокуратура