ПРО ОПОНЕНТІВ І КОАЛІЦІЮ
– Напевно, найголовніше, що ми зробили, – це підтвердили гіпотезу, що закони економіки, фізики та ринку працюють і в Україні. Нафтогаз довів, що наша країна не якась унікальна зона зі своїми правилами та законами, за якими протікають процеси. Коли користуєшся підходами до тарифоутворення, зарплат, диверсифікації постачань, які довели свою ефективність у розвинених країнах, – це буде працювати і давати результати.
Наші основні опоненти – група людей, яких образно можна охарактеризувати, як сплав Мартиненка та Григоришина.
І саме в цьому питанні у нас відбувається найголовніший конфлікт із так званими політиками, хоча, скоріше, це люди, які плутають політику і корупцію. Якщо більшість наших політиків-бізнесменів занурити в цивілізовані конкурентні умови із зовнішнім середовищем, вони просто не виживуть, не зуміють. Вони звикли купувати олівець за гривню, продавати його держкомпанії за дві і на цю різницю жити. А якщо їм сказати: зроби олівець, вони дадуть відповідь, що перепродують олівці, а не роблять їх.
Ось із такими людьми у нас дійсно є конфлікт. Тобто держава і влада повинні визначитися із місцем цивілізованого українського бізнесу і для чого нашій країні потрібен нецивілізований бізнес.
У даний момент часу наші основні опоненти – це група людей, яких образно можна охарактеризувати, як сплав Мартиненка та Григоришина. Збірний такий спосіб. Вони декларують приналежність до різних політичних таборів, але за своєю ціннісною базою вони майже ідентичні.
Вони по-іншому сприймають світ, у них свої, дуже прагматичні інтереси. Це сильні гравці і дуже недурні люди, вони не даремно опинилися там, де опинилися. Але у них свій погляд на світ, і він дуже сильно відрізняється від того погляду, який є у нашої команди.
ПРОБЛЕМА УКРГАЗВИДОБУВАННЯ
– Давайте подивимося на Укргазвидобування. Чому у неї порівняно мало великих українських постачальників чого-небудь, чому українські підрядники не надають послуги гідророзриву, наприклад?
Насправді це питання цілком доречне. Давайте уявимо, як на це дивиться умовний Мартиненко-Григоришин: він хоче стати посередником – купувати послуги гідророзриву за кордоном, продавати їх Укргазвидобуванню із націнкою і залишати собі дельту. Таке в цьому середовищі розуміння бізнесу.
У моєму сприйнятті посередники можуть існувати, але вони повинні створювати додаткову вартість. А якщо компанія знаходиться у ланцюжку і не приносить додаткової вартості – це або неефективність, або корупція. Навіщо нам такий посередник?
Ми сподіваємося, що завдяки замовленням Нафтогазу локальний контент зможе вирости. Але реальний локальний контент не може вирости, коли йому доводиться конкурувати із таким політичним бізнесом. Так само, як не можуть на одному і тому ж ринку співіснувати білий імпортер і чорний імпортер. У результаті залишиться лише чорний імпортер, тому що компанія, що працює чесно, не зможе конкурувати.
Ось у цьому питанні у нас велике ідеологічне розходження з нашими опонентами. Вони не думають, що буде через три роки або через п’ять років. Наша ідеологія інша, ми будуємо стратегію на майбутнє і прораховуємо, що буде через п’ять-десять років.
Проявом цієї ідеології є питання, що робити із Укртрансгазом. Питання ж не у Прокопіві й не в Коболєві. Ніякого конфлікту Коболєв-Прокопів не існує. Є конфлікт між нашою командою і цими людьми щодо одного простого питання: чи потрібен Укртрансгазу професійний і зрозумілий європейський партнер.
– Ви говорите про “цих людей”, але адже вони безпосередньо впливають на перших осіб країни.
– Я не знаю. Але я бачу, що навколо нас дуже багато процесів і атаки спонсоруються і ініціюються саме цими людьми. Як вони це роблять, на кого вони впливають – це питання не до нас.
ПРО УКРНАФТУ ТА ІГОРЯ КОЛОМОЙСЬКОГО
– Щодо Укрнафти, компанія до цих пір під впливом міноритаріїв із групи Приват, останнє засідання наглядової ради зовсім не відбулося.
– Наглядова рада почалася, її призупинили. У нас із міноритарними акціонерами є розбіжності, і ми шукаємо рішення.
У частині впливу міноритарних акціонерів скажу наступне: якщо ми розуміємо, що єдине місце, де Укрнафта може переробляти свою нафту, – це Укртатнафта, яка повністю контролюється Ігорем Коломойським, то повне усунення впливу там статися не може.
– Укрнафта вже публічно заявляє про бажання експортувати свою нафту.
– Експорт нафти спричинить за собою досить прості й банальні наслідки, які мені очевидні. Щойно Укрнафта почне експорт нафти, ми повернемося до тієї формули ціноутворення на нафту, яка діяла до 2014 року (Укрнафта продавала нафту за заниженою ціною. – Ред.).
Тоді ціна нафти вважалася, як ціна Urals мінус транспорт. Щоб експортувати нафту, потрібно зазнати витрат на її вивезення з країни. Щойно перша тонна піде на експорт, я вам даю гарантію, що тут же з’явиться Ігор Валерійович Коломойський, який скаже: “Зачекайте, за такою ціною я готовий купити, навіщо ви позбавляєте український завод переробки?” Тому Коломойський початку експорту нафти аплодуватиме.
Зараз Укртатнафта зовсім відмовляється купувати нафту Укрнафти, завод почав імпорт сировини з Азербайджану. У підсумку Укрнафта накопичує нафту в сховищах – і це проблема, оскільки потужності зберігання дуже обмежені.
Щойно перша тонна нафти піде на експорт, тут же з’явиться Коломойський, який скаже: “Зачекайте, за такою ціною я готовий купити”.
– За три роки вихід так і не був знайдений.
– У випадку з паном Коломойським єдиним варіантом виходу із ситуації є розлучення.
Моя пропозиція – і я її неодноразово озвучував публічно і непублічно – з паном Коломойським потрібне розлучення і в частині Укрнафти, і в частині Укртатнафти. Коломойський – складний партнер, він дуже розумна людина, яка вкрай успішна у захисті своїх інтересів у судах як в Україні, так і за її межами. Мій рецепт – розлучитися.
– Тобто потрібно продавати частку держави?
– Є кілька варіантів – від купівлі-продажу до розділу активів. У пана Коломойського є величезна претензія до Нафтогазу на 11 млрд кубометрів газу, яку ми поки що успішно не змогли задовольнити і не збираємося цього робити.
До пана Коломойського є претензії щодо дій попереднього менеджменту, на який він мав вплив. І я зараз готовий до будь-якої дискусії щодо того, що відбувалося в Укрнафті в 2014-2015 роках.
– Ви зараз про кримінальну справу, яку проти вас веде ГПУ?
– Так, я до цієї дискусії готовий, і потрібно поставити в ній крапку. Там є дуже конкретна історія. Але з групою Коломойського потрібно розлучатися. Є три основних варіанти, коли ділиться спільний дім: хтось один купує, інший продає, або навпаки; або будинок ділиться по частинах.
Необхідно знайти рішення з урахуванням наступних проблем: вимоги Коломойського щодо газу і вимоги до Коломойському за наслідками діяльності попереднього менеджменту. На ці два питання поки відповідь не знайдено.
– Ви розцінюєте справу проти вас, як елемент тиску?
– За останній час до нас прийшло достатньо нових запитів і вимог щодо розкриття інформації з різних питань діяльності Нафтогазу з спробою звинувачення в порушеннях законів.
Там є дуже дивні для мене речі. Я із повагою ставлюся до органів правопорядку, але ініціаторами цих процесів є якраз той прошарок людей, які себе називають бізнесменами, а у всьому світі їх називають корупціонерами. Моє припущення, що це просто помста.
Ми відкрита компанія і готові говорити на будь-які теми: закупівлі, продажі, корпоративні процеси. Кількість цих запитів за останній місяць безпрецедентно висока, це правда.
За матеріалами: ЛIГАБiзнесIнформ