Одне з семи професійно-технічних училищ столиці, де навчають будівельних професій. Випускники цього ПТУ без роботи точно не залишаться – переконують майстри. Адже всі спеціальності, які опановують тут студенти – наддефіцитні на ринку праці. І до того ж – високооплачувані.
Під такий акомпанемент хлопці здобувають одразу дві професії – гіпсокартонника та столяра. Третьокурсник Андрій вихваляється – вже може зробити будь-які меблі. Опанувавши фах, планує заробляти не менше, як 6 тисяч гривень щомісяця. І заодно – вчитися далі у виші.
«Я подумав, що використовуючи свої вміння в столярці і навчившись роботі з гіпсокартоном, матиму якийсь перший крок до своєї кар’єри», – каже студент 3-го курсу ПТУ №25 м. Києва Андрій Фесак.
А в іншому класі вчать класти плитку. У роботі – лише глиняний розчин. Один учень поклав, інший зняв і вклав по-своєму. Так, каже майстер, економлять матеріали. Адже використовувати сучасні суміші у навчанні для них – дороге задоволення.
«Ми якщо закуповуємо суміші, то йдемо і робимо якийсь кабінет, туалет, умивальники, щоб ці суміші не пропадали просто так. Не вистачає матеріальної бази, але ми стараємось», – каже майстер виробничого навчання ПТУ №25 м. Києва Наталія Гончаренко.
Схожа ситуація і в зварювальників. І це при тому, що ці хлопці, аби бути затребуваними на ринку праці, мають щодня з’єднувати метал лазером і плазмою. Та сучасного обладнання тут небагато. Не вистачає й самого металу й електродів.
«З 8:00 ранку і до 14:30 вони спалюють пачку електродів. А ви знаєте скільки коштує? 120 гривень – пачка», – пояснює майстер виробничого навчання ПТУ №25 м. Києва Олег Ляшенко.
І така ситуація не лише у одному ПТУ. Більшість училищ через застарілу матеріально-технічну базу та відсутність професійних кадрів підготувати фахівця сучасного рівня не можуть. Проте хочуть – каже директор Юрій Морзе.
Держава на такі заклади давно махнула рукою. Фінансує тільки на дві третини від потреби. Гроші йдуть на зарплати, стипендії, харчування та оплату комунальних послуг. Купують обладнання та ремонтують за самостійно зароблені гроші.
«Недостатньо державних коштів. В основному ми ці кошти знаходимо з інших джерел – під час виробничої практики 50% зароблених коштів іде на наш рахунок – ми його називаємо «позабюджетний»», – каже директор ПТУ №25 м. Києва Юрій Морзе.
Нині ринок гостро потребує малярів-штукатурів, плиточників, токарів і столярів. Високі шанси на працевлаштування мають навіть кандидати без досвіду роботи, головне – бажання і наявність хорошої технічної освіти.
Вправному робітникові деякі роботодавці готові платити більше, ніж професору. Приміром, зварювальник може заробити до 10 тисяч гривень, а маляр-штукатур і плиточник 7- 8. От тільки знайти таких суперпрофесіоналів нині – проблема, яку без допомоги держави навряд чи вдасться вирішити.
//ICTV