Нардепа Тетяну Чорновол викрили у зв’язках з одним із постачальників послуг з харчування військовослужбовців. Однак спроба політиків перекроїти ринок армійського громадського харчування під свої фірми натрапили на електронну систему торгів, на яку в цьому році перейшло Міноборони.
Кілька місяців тому ЗМІ активно обговорювали реформу системи армійського харчування – можливу відмову від введеного при міністрі Анатолії Гриценко аутсорсингу на користь системи військових кухарів. Втім, радикальних змін у цій сфері не відбулося. Система у більшої частини залишилася колишньою, проте розширилося число постачальників, а самі закупівлі стали проводиться за допомогою електронних торгів.
Між тим, прозорість тендерних процедур, які гарантують максимальну об’єктивність при виборі постачальника, схоже, не влаштувала всіх “учасників процесу”.
Нардеп Тетяна Чорновол заявила про те, що замовлення знову отримали фірми Юрія Іванющенка (відомого також як кримінального авторитета Юри Енакивевского). На її думку, Іванющенко монополізував ринок поставок продуктів для української армії. Чорновол також, за її словами, задіяла свої зв’язки в СБУ і Генпрокуратурі, щоб допомогти взяти участь у тендері іншим компаніям.
У Міноборони називали подібні заяви спекуляціями. У військовому відомстві підкреслюють, що військовослужбовців годують п’ять різних компаній, які здобули перемоги на електронних торгах по системі Prozorro.
На думку директора Інституту глобальних досліджень Вадима Карасьова, все пояснюється тим, що у Чорновол є “власні інтереси” на солдатській кухні. В одному зі своїх виступів перед ЗМІ, депутат дійсно відкрито прорекламувала “кращого” підрядника Міноборони у сфері продовольчого забезпечення – ТОВ Авіка.
– Якість, яку вона (Авіка) забезпечує – одна з найбільш високих, – заявила Чорновол журналістам.
Карасьов вважає, що заяви депутата про зловживання при продовольчому забезпеченні військовослужбовців, не більше ніж захист своїх партнерів по бізнесу.
– Зараз компанія працює “під дахом” постмайданних політиків, але в Міноборони вона опинилася в часи Януковича… Суть в іншому: зараз у компанії нові політичні партнери, активно захищають її інтереси і усувають конкурентів. Саме з цим, схоже, і пов’язані всі гучні заяви, що лунають зараз від політичних партнерів Авіки, – підкреслює політолог.
Компанія Авіка годує частини, розквартировані в Харківській, Донецькій і Луганській областях – в зоні проведення Антитерористичної операції. На березневому тендері компанія намагалася зайти і в інші регіони, але не вдалося. У Міністерстві оборони не поділяють таку високу оцінку діяльності Авіки. За словами директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковника Володимира Гулевича, це підприємство-один із лідерів за кількістю скарг з боку військових частин. Компанія також відмовляється виконувати вимоги Генштабу ВСУ, які спрямовані на поліпшення якості харчування військовослужбовців у військових частинах.
– Є деякі нарікання на Авіку, в тому числі і Генерального штабу, що вони ігнорують вимоги Генерального штабу, в тому числі і щодо введення типової розкладки продуктів, мотивуючи це тим, що це підвищить вартість харчування, і їм буде матеріально не вигідно, – пояснив представник Міноборони.
При цьому у військовому відомстві зазначили, що вартість послуг Авіки є однією з найвищих серед п’яти компаній, з якими у березні були підписані річні контракти. Підрядник саботує вказівки центрального органу військового управління, захищаючи свої фінансові інтереси.
Про проблеми з харчуванням у зоні АТО кажуть і самі військовослужбовці, і волонтери. На початку березня у мережі з’явилося відео гнилої тушонки, яку отримали солдати на бойових позиціях. Втім, “адвокат” Авіки Тетяна Чорновол звинувачує у проблемах з тушонкою самих військових.
– Часто якість погіршується не на рівні постачальників харчування, а на нижньому рівні, – заявила нардеп, пояснивши, що тушонка в армії розкрадається “більш фізично сильними” солдатами, які потім дешевше продають її на базарі.
Звідки взялася Авіка? Вивчаючи історію аутсорсингу, який працював з Міноборони, натикаєшся на дивні збіги – керівництво Авіки полягає в дуже тісних родинних зв’язках з власниками зниклої скандально відомої компанії Івала. Та багато років була однією з “придворних” фірм Міноборони, але після численних отруєнь військовослужбовців та інших скандалів, самоліквідувалася. Найбільший резонанс отримали масові отруєння в 2009 році. У лютому через отруєння зіпсованим м’ясом в госпіталь потрапили 80 курсантів Харківського інституту танкових військ. А у вересні на лікарняних ліжках опинилися 170 солдатів, що служили в Першому президентському полку.
Замість Івали на ринок продовольчого забезпечення армії в 2013 році увійшла її “спадкоємиця” – компанія Авіка. Кінці ніхто навіть не збирався ховати. Офіси цих дніпропетровських фірм розташовувалися по сусідству! Примітно також, що поява нового гравця сталося в період керівництва військовим відомством бізнесмена з російськими коренями Павла Лебедєва. Саме він прославив солдатську кухню, наказавши у грудні 2013 року зрадити польові кухні для забезпечення харчуванням антимайдана.
– Перші тендери в Міноборони Авіка отримала в 2013 році в самий розпал корупційного правління Януковича. Нагадаю, міністром оборони в той момент був скандально відомий Павло Лебедєв, який зараз, за деякими даними ховається в Криму. Достатньо просто відстежити і зв’язки між Авікою і фірмою Івала. Остання запам’яталася випадками масових отруєнь солдатів, отриманням величезних коштів від Міноборони і подальшою раптовою самоліквідацією, – зазначає експерт з проблем національної безпеки Тарас Жовтенко.
Втім, у Міністерстві оборони стверджують, що не збираються копатися в історії та зводити рахунки. Яке зараз має значення, хто, кому в який час був близький. Реальність така, що зараз все більше відомств переходить свої закупівлі на електронну площадку Prozorro, яка не визнає “авторитетів” і орієнтується виключно за ціною пропозиції і його відповідності заявленим вимогам. Причому Міністерство оборони є одним з лідерів у цьому напрямку, окремо працюючи як над оптимізацією самого процесу закупівель, так і над підвищенням якості надаваних підрядниками послуг, незалежно від того, з ким “злі язики” їх пов’язують. Тому на останньому тендері по закупівлі продовольчого забезпечення закупівельники Міноборони заощадили майже 400 млн грн.
– Ці фірми працюють багато років. Працювали і до Януковича, і при Януковичі. Для нас, в принципі, немає ніякої різниці, тому що фірми працюють, мають величезний досвід, персонал обладнання і засоби, щоб ці послуги надавати. Та й система Prozorro не дає можливості чиновникам самим вибирати – є закон, є конкурс. Переможця ми зобов’язані викликати на переговори, і якщо він повністю відповідає умовам, то ми зобов’язані укласти контракт, – пояснює полковник Гулевич.
За словами експертів, на наступних торгах Авіка цілком може поборотися і за інші лоти, запропонувавши кращу якість і найнижчу ціну. Ніхто не проти перемоги підопічних Тетяни Чорновол “тендерної боротьби”, якщо розуміти під нею чесну конкуренцію, коли всі учасники знаходяться в рівних умовах. Зовсім інша справа, коли політики намагаються методом навішування ярликів, використовуючи пресинг в силових органах і ЗМІ, змусити тендерний комітет зробити вибір на користь своїх компаній.
Читайте: Гроші на вітер: Москва виділила на розгін хмар $4 млн
– Я, чесно кажучи, не бачу принципової різниці, хто саме виграє тендер. Тут головне, щоб Міноборони за мінімальні кошти з економією бюджету отримувала якісні послуги з харчування, – вважає колега Тетяни Чорновол, координатор групи Інформаційне опір Дмитро Тимчук.
А Вадим Карасьов додає, що Україні необхідно створити такі правила гри на ринку держзакупівель, при яких основними критеріями будуть не заяви депутатів, а ціна і якість, то є об’єктивні параметри, з якими не посперечаєшся. Це дозволить відійти від втручання політиків і зосередитися на якості.
Між тим, експерти не виключають, що заяви Чорновіл, що стосуються її тиску на СБУ і Генпрокуратуру з метою вплинути на результати тендеру Міноборони, можуть стати предметом розгляду Національного антикорупційного бюро України. Приводом для цього може стати, наприклад, звернення від іншого депутата. Ймовірно, в такому випадку, йтиметься вже не про політичну, а про кримінальної відповідальності політика.