Горішні Плавні – нова назва Комсомольська в Інтернеті стала мемом. Факти ICTV розкажуть більше про Горішні Плавні – що за люди там живуть, про що думають, де працюють і скільки заробляють. Туристам на замітку – ми назвемо 5 місць, які обов’язково потрібно відвідати в цьому місті.
На наші запитання відповів місцевий журналіст, який побажав залишитися інкогніто. Горішні Плавні, як-не-як.
Що трапилося?
Комсомольськ перейменували в Горішні Плавні. Ця назва стала настільки обговорюваною, що деякі бізнесмени-жартівники навіть організовують екскурсію з Києва в це місто. Вартість – 490 грн. Факти ICTV помістили Горішні Плавні у свій тест про декомунізацію:
А умільці робили такі меми:
Як до перейменування ставляться у місті?
У цілому, ставлення негативне. У вересні 2015 р. на громадських слуханнях 98% присутніх висловилися проти перейменування. Вибірка городян на обговоренні могла бути не зовсім репрезентативною, як зазвичай буває в таких випадках. Але, в будь-якому випадку, більшість городян проти перейменування.
Проти перейменування всі чи тільки влада та old school-жителі?
Абсолютна більшість комсомольчан проти. У цьому різні покоління єдині. Але, безумовно, представники старшого покоління сприймають перейменування болючіше. А для молоді це радше курйоз.
Чому не можна перейменовувати?
Комсомольськ – історична назва міста. Воно було засноване у 1960 році. З різних місць Радянського Союзу сюди з’їжджалася молодь на комсомольську будову.
Зараз молоде покоління практично не асоціює назву з Комуністичним союзом молоді. Для них це власна назва міста. Вже зараз ідеологічне навантаження абревіатури “Комсомол” мало хто усвідомлює, я так вважаю. Що вже казати про майбутні покоління.
Що таке Горішні Плавні?
Горішні Плавні – це старовинне сільське поселення на території, що відноситься до Комсомольської міської ради. Воно знаходилося поза нинішньою міською забудовою. При будівництві Комсомольська та Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) Горішні Плавні були знесені, поряд з ще кількома поселеннями. Отже, воно не має практично ніякого відношення до нинішнього Комсомольська.
У місті проживають вихідці з різних регіонів України та інших країн колишнього СРСР, навряд чи у 50-тисячному Комсомольську знайдеться хоч сотня жителів Горішніх Плавнів та їхніх нащадків.
Крім цього, як недавно заявив мер Дмитро Биков, і я з ним згоден, назва Горішні Плавні більше підходить тихому селу, а не сучасному індустріальному місту, головною ідеєю якого є розвиток, рух уперед.
Городяни вже запропонували близько 140 варіантів нової назви. Багато з них досить екстравагантні, але є з чого вибрати. Та й нові можна придумати. Наприклад, щось пов’язане з Дніпром, залізом, з тим, що у місті багато молоді тощо.
Люди, які виступають за назву Горішні Плавні, абсолютно не розуміють душу цього міста. Її основна властивість – це відчуття сучасності, молодості. Цими поняттями пронизана самосвідомість комсомольчан. Вони ідентифікують себе, як людей, що живуть в прогресивному (за українськими мірками) місті, а Горішні Плавні – це величезний стрибок назад, в аграрне сільське минуле, якому протиставлений Комсомольськ, як символ іншої епохи.
Як мер хотів перейменувати Комсомольськ?
Офіційно цю ідею запропонував не мер, а екстравагантний вчитель фізики, який працює в одній із міських шкіл. А міська рада підтримала. Отже, Комсомольськ – колектив Молодих соціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків. Безумовно, це повне дивацтво. Але багатьом комсомольчанам властиве певне “фріковство”.
Це бідне місто?
Це дуже багате за українськими мірками місто. Середня зарплата на початку року становила 5 тис. 646 грн. Це найвищий показник серед міст Полтавської області. Основну частку добробуту Комсомольська (відрахування в бюджет, благодійна допомога) забезпечують гірничовидобувні підприємства компанії Ferrexpo. На них середня зарплата ще вища, ніж по місту.
За рахунок чого живе місто?
Містоутворююче підприємство – ВАТ Полтавський ГОК. У його кар’єрі видобувають залізну руду двох родовищ: Горішнеплавненського і Лавриківського. Сировину збагачують і виробляють залізорудні окатиші, які йдуть на експорт. За його обсягами Полтавський ГОК займає перше місце в Україні.
Кілька років тому почалася розробка третього родовища, її веде ТОВ Єристівський ГОК. Підприємства входять в групу Ferrexpo. Основний акціонер – український бізнесмен Костянтин Жеваго. Також є низка зарубіжних міноритарних акціонерів. Планується будівництво третього підприємства – ТОВ Єристовський ГОК. Однак поки що далі підготовки невеликого майданчика, на якому може розміститися лише невелика частина майбутнього комбінату, справа не пішла. Триває стадія проектних розробок і оформлення дозвільної документації, адже процес цей досить тривалий і кропіткий.
Крім підприємств групи Ferrexpo, в місті діє потужний трикотажний бізнес. Певною мірою, він виступає антагоністом “команди Полтавського ГОКу”, яка зараз найбільшою мірою представлена у міській владі.
Яке населення у міста?
Офіційно трохи більше 50 тис. осіб. Фактично, за деякими оцінками, близько 70 тис.
Який психотип жителів?
Вони схожі на жителів центральної України з домішкою Донбасу. Майдан підтримували в меншій мірі, ніж жителі навколишніх міст і сільських територій.
Президентські вибори в місті вигравав Віктор Янукович, а потім Петро Порошенко.
На місцевих виборах минулого року виграв БПП, оскільки команда Полтавського ГОКу йшла за списками цієї партії. При цьому Костянтин Жеваго раніше був активним прихильником Юлії Тимошенко. Та й потім особливих симпатій до Партії регіонів не виявляв.
Городяни, в цілому, досить доброзичливі, несхожі на жителів сусідніх населених пунктів. Попри те, що значна частина людей схожа на фольклорних мешканців Троєщини, манери у них досить пристойні. Шанс, що вам нагрублять у черзі або штовхнуть на вулиці, не вибачившись, у Комсомольську набагато нижчий, аніж в тому ж Києві чи сусідньому Кременчуці.
При цьому, городяни у більшості дещо наївні, схильні приписувати місту уявні переваги на шкоду іншим містам, не усвідомлюючи при цьому його реальних переваг, і розташовані до патерналізму більше, ніж в цілому українці з центральних регіонів країни.
Який ландшафт?
Місто рівне, як стіл. Частина розміщена на намивних територіях. З трьох боків воно обмежене плавнями дельти Псла, відвалами, кар’єром та іншою виробничою територією Полтавського ГОКу.
Фасад міста простягається уздовж Дніпра. Берегова лінія дуже порізана, багато заток та островів.
Крім плавнів, місто оточене сосновими лісами. Міський парк, в якому в основному ростуть сосни, що примикає до забудови Комсомольська, плавно переходить в бір.
По місту висаджено досить багато зелені, чимало мальовничих скверів та газонів. Але при цьому місто стоїть на піску і у вітряну погоду люди страждають від пилу. Місцями пісок нічим не прикритий.
5 місць, які обов’язково варто відвідати туристу
1. Свято-Миколаївський собор з парковим озером.
2. Залив Барбара.
3. Кар’єр Полтавського ГОКу, один з найбільших в Україні.
4. Козацьке село Келеберда на Дніпрі.
5. Лісові озера в районі впадання Псла в Дніпро.
Чи є екскурсії на кар’єр?
Так, для “простих смертних” є групові екскурсії за попереднім записом через краєзнавчий музей. А якщо ви член якоїсь делегації, то вам забезпечать прекрасний ознайомлювальний візит на підприємство. Це дуже цікаво людям, які цікавляться навколишнім світом, а для любителів індустріального пейзажу – рай земний.
Кар’єр дуже великий, в глибину більше 300 м, завширшки – більше кілометра і у довжину більше 7 км.
Кар’єрна техніка справляє на непідготовлених туристів грандіозне враження, особливо самоскиди і бульдозери.
До речі, у кар’єрі Єристовського ГОКу експлуатують найбільші в Україні самоскиди Caterpillar-793D, вантажопідйомністю близько 220 т.
Що з цінами?
Звичайні, трохи нижчі за київські, типові для центральної України.
Які проблеми?
Як уже говорив, пил у вітряну погоду.
Складність зняти квартиру, оскільки дуже багато бажаючих – в сусідніх населених пунктах високе безробіття і люди прагнуть працювати в Комсомольську.
Бідність культурного життя. Відсутність недорогих і при цьому приємних закладів. Відсутність недорогих сучасних кафе і пабів, як класу. Взагалі, заклади в місті діляться на два типи: дешевий “генделик” або дорогий ресторан, але з посередньою якістю обслуговування та їжі. Є заклад нібито для хіпстерів, але в ньому все якось не по-справжньому. Правда, є на цьому сумному тлі й кілька приємних винятків.
Також, як і всюди в Україні, у місті є наркоманія та вулична злочинність.
Як дістатися в Горішні Плавні з Києва?
Між Києвом та Кременчуком постійно курсують маршрутки. Вартість проїзду – близько 200 гривень. Дістатися від Кременчука в Горішні Плавні ще простіше – величезна кількість маршруток (12 грн). Є й великі автобуси (в основному, 10 грн). Ще можна до Кременчука з Києва доїхати на поїзді. Вартість – близько 100 грн. Курсують рейси маршруток з Києва до Комсомольска, але нечасто.