День воєнної розвідки України встановлено у червні 2007 року наказом міністра оборони. 7 вересня обрано не випадково – саме в цей день, у 1992 році, було створено Управління військової стратегічної розвідки Міноборони України.
За роки російсько-української війни нагороди отримали 1135 воєнних розвідників, з них 188 – посмертно, заявив начальник Генштабу Віктор Муженко, вітаючи розвідників.
Привітав їх і міністр оборони Степан Полторак:
– У цей складний для нашої держави час, коли відбувається випробування війною, воїни-розвідники професійно та бездоганно виконують найвідповідальніші завдання в ході антитерористичної операції на сході України, слугують яскравим прикладом самовідданого служіння Батьківщині.
Особистий кодекс розвідника (мовою оригіналу)
Написав його командир розвідувальної роти 24-ї Залізної окремої механізованої бригади, капітан Степан Воробець, який загинув у 2014 році, виконуючи бойове завдання:
– Душа – Богові, життя — Україні, честь — нікому! Духовною основою для розвідника є традиції богатирів Київської Русі, козацтва, героїв Української Повстанської Армії, розвідників попередніх поколінь.
Розвідником не стають один раз і на все життя, право бути ним підтверджують щоденно…
Пам’ятай, розум — твій найкращий мускул… Вміння виграти війну, навіть програвши бій — ось риса справжнього розвідника…
Поставив ціль — іди до кінця: рви на собі шкіру, вмирай і воскресай, самовдосконалюйся та йди до кінця.
Завжди вибирай найважчий шлях — на ньому ти не зустрінеш конкурентів. Упав — встав. Упав — встав. Упав — встав — злетів! Тільки так!..
Як тільки воїн почне вважати себе великим, він загине. У той час, коли ти пропускаєш тренування, хтось тренується, щоб перемогти тебе. Тренуйся сьогодні, щоб завтра бути першим.
Ти загинеш, якщо пожалієш ворога. Ворог перестає бути ворогом, тільки тоді коли він мертвий…
Переможемо або вмремо за Україну, бо мертві сорому не знають.
Тільки той є справжній розвідник, хто має за честь віддати своє життя за Христа Бога, неньку-Україну та побратима…