Голик: Історичний форум у Дніпрі – це продовження обласної патріотичної програми
Форум відбувся 20 і 21 вересня в Національному історичному музеї Дніпра. Учасники обговорювали такі теми: В пошуках правди: сімейна пам’ять про Другу світову війну, Достовірна історія війни: ідентифікація й популяризація, Друга світова в інформаційній війні: політика, масова культура, ЗМІ, 8 і 9 травня: як відзначати?
Як зазначив радник губернатора Дніпропетровської області Юрій Голик, подібний форум в Україні проходить вперше.
– На форумі десятки істориків і сотні небайдужих учасників заходу міркують про події Другої Світової війни – без політики і ідеології. При цьому ми йдемо від радянського погляду на історію. Важливо переоцінити факти минулого і дати їм адекватну оцінку. Адже зараз, наприклад, якщо є бажання почитати щось про Другу світову війну, то можна знайти лише книги, видані декілька десятків років тому. І в них тільки дві глобальні теми – мілітаризація і жертви. Ми вважаємо такий підхід неправильним. Адже найцінніше в кожній державі – її громадяни. Треба цінувати кожне життя. Тому для нас було важливим зібрати істориків з усієї країни, аби дати новий погляд на події 1939-45 років, – зазначив Голик.
Він також додав, що історичний форум у Дніпрі – це логічне продовження обласної патріотичної програми.
– Ми зробили Алею Героїв і перший в Україні Музей АТО, встановили флагшток-рекордсмен заввишки 72 метри під національним прапором, реконструювали діораму національного історичного музею в Дніпрі, а ще – організували серію патріотичних екскурсій для школярів, – сказав Голик.
– Суспільство має поглянути на події Другої світової війни під іншим кутом. Різноманіття свіжих поглядів – на форумі. Вони дозволяють швидше розлучатися з радянськими міфами, які довгий час тримали людей в полоні, – вважає історик Василь Павлов.
На думку історика і журналіста Сергія Громенка, треба більше уваги приділяти сімейним історіям і збереженню цієї індивідуальної пам’яті.
– У нас є кому зберігати національну пам’ять, говорити про великі масштаби, а малі випадають з фокусу, забуваються. Не хотілося б цього допускати, – вважає Громенко. – Історія – це така вчителька, яка може ще пару разів закрити очі на шпаргалки, а на третій – відправить на перезалік. Сьогоднішня Росія, наприклад, – це саме та країна, яка активно користується шпаргалками. Вона використовує міфи замість реального досвіду.