Злочини проти людяності та геноцид українців. Світ має запам’ятати це слово – Буча

Світ має запам’ятати це слово – Буча, як пам’ятає Сребреницю, Бабин Яр, Освенцим…

Буча – селище у передмісті Києва, де, окрім житлових будинків та об’єктів цивільної інфраструктури, не було нічого. Тут до війни жили щасливі діти і їхні батьки.

Бучанська різанина – інакше це назвати не можна – безглузда, та не має жодного людського пояснення. Місяць російські окупанти грабували, вбивали, ґвалтували мирне населення. За що ж вони знищували беззбройних людей?

Людей у Бучі, а також у Маріуполі, Чернігові, Сумах, Харкові, вбивали просто за те, що вони були українцями і жили в Україні. Отже, це знищення за національною ознакою, а значить, підпадає під визначення геноцид.

Чи це так, і як кваліфікуються дії окупантів міжнародним правом, Факти ICTV розпитали юристку, партнерку Ario Law Firm Зоряну Скалецьку.

Стаття 2 Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього станом на 1948 рік визнає геноцидом дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку, і виражаються у:

• вбивстві членів такої групи;
• заподіянні серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
• навмисному створенні для групи людей життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне її знищення;
• заходах, розрахованих на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи;
• насильницькій передачі дітей з однієї групи людей в іншу.

 – Отже, події в Ірпені, Бучі, інших населених пунктах можуть вважатися геноцидом української нації, – зауважила Зоряна Скалецька. – Оскільки збройні сили Росії неодноразово наголошували на проведенні денацифікації України, що відповідно до буквального тлумачення цього терміну від кореня “нація” можна вважати умисним винищенням українців саме за національною ознакою.

Те, що ми побачили у Бучі, і можливо, ще зафіксуємо з великою долею ймовірності в інших містах та селах України, може бути кваліфіковано як злочин проти людяності. Нам необхідно буде встановити зв’язок між наслідками дій військових Росії та мотивами вчинення ними не просто терору, а деукраїнізації, денаціоналізації, знищення української нації.

Після звільнення Бучі збройними силами України перед усім світом постала страшна картина: будинки зруйновані, вулиці селища встелені тілами вбитих і закатованих людей. Про це повідомив міський голова Анатолій Федорук французькій інформаційній агенції AFP.

– У Бучі ми вже поховали 280 осіб у братських могилах. Вулиці сильно зруйнованого міста усіяні трупами, – зазначив він.

Серед загиблих був навіть 14-річний хлопчик. Ці люди не мали зброї, вони були розстріляні — їм стріляли в потилицю. Знайомий почерк, чи не так? На думку спадають Катинь та підвали НКВД.

Злочини проти людяності

Варто наголосити, що термін Злочин проти людяності з’явився після Нюрнбергського процесу, а Воєнні злочини – відповідно до Женевської конвенції 1949 року та Додаткового протоколу до неї 1977 року.

Зокрема, злочинами проти людяності вважаються:

1. Вбивство.
2. Винищення.
3. Депортація або примусове виселення.
4. Тортури.
5. Зґвалтування.
6. Інші нелюдяні діяння аналогічного характеру, які полягають в умисному завданні тяжких страждань або серйозних тілесних ушкоджень, значної шкоди психічному або фізичному здоров’ю.

На Київщині знайшли вбитими викрадену окупантами старосту села Мотижин Макарівського району Ольгу Сухенко та її чоловіка Ігоря і сина Олександра, який був активним волонтером і допомагав багатьом членам громади, постачаючи гуманітарні вантажі.

Як повідомив голова Макарівської селищної ради Вадим Токар, їх викрали за 10 днів до того, як знайшли їхні тіла.

Міський голова Ірпеня Олександр Маркушин розповів, що на вулицях Пушкіна і Лермонтова (символічні місця для злочинів проти людяності “найкультурнішої” нації світу, чи не так? – Ред.) окупанти розстріляли жінок і дівчаток, а потім чавили їхні тіла танком. Інакше як варварством це назвати не можна. Яка російська культура, яка поезія?! Варвари, що вилізли з бараків та чорних ізб, знищують цивілізацію.

Ці дії російських військових не вкладаються у голові, адже за міжнародним правом (ст. 34), всі нормальні люди мають з повагою ставитись до тіл померлих та місць їхнього поховання. Нормальні.

А як можна кваліфікувати дії військових РФ, озброєних до зубів, коли вони випускають снаряд по онкологічній клініці (Чернігів), де лежать важкохворі люди? Розстрілюють лікарню з 70 хворими і персоналом (Балаклея, Харківська обл.) на окупованій ними ж території, щоб звинуватити в цьому ЗСУ? Розбивають вщент пологовий будинок у Маріуполі? Бомблять цивільне населення, що ховається від обстрілів у будівлі театру?

Іще багато міст і сіл окуповані агресором. Він і далі продовжує вчиняти злочини проти людяності, визначені Статутом Міжнародного військового трибуналу та Римським статутом Міжнародного кримінального суду, нехтуючи усіма вимогами Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, порушуючи норми та правила війни, скоюючи воєнні злочини.

 – Згідно міжнародного права, воєнні злочини охоплюють собою більше двох десятків видів діянь, – наголошує Зоряна Скалецька. – Серед вчинених за 40 днів в Україні російською загарбницькою армією діянь вже згідно багатьох пунктів Женевської конвенції можна притягнути злочинців до відповідальності.

Подивіться на перелік дій, що визнані міжнародним правом як воєнні злочини, і ви переконаєтеся в цьому самі.

Порушеннями міжнародного гуманітарного права, воєнними злочинами зокрема є:

1. Умисне вбивство.
2. Катування або нелюдське поводження.
3. Умисне завдання сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень, шкоди здоров’ю.
4. Незаконне, безпідставне та повномасштабне знищення або присвоєння майна, яке не зумовлене воєнною потребою.
5. Умисний напад на цивільне населення або окремих цивільних осіб, які не беруть участь у воєнних діях.
6. Умисний напад на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, які не є воєнними цілями.
7. Умисний напад на тих, хто надає гуманітарну допомогу.
8. Умисний напад на незахищені і які не є воєнними цілями міста, села, помешкання або будинки, їх обстріл із застосуванням різного роду засобів.
9. Умисні напади на будинки релігійного, культурного, освітнього призначення, якщо вони не є воєнними цілями.
10. Зрадницьке вбивство або поранення осіб, які належать до української нації чи армії.
11. Посягання на людську гідність, зокрема образливе ставлення.
12. Зґвалтування.
13. Умисні напади на медичні заклади та автомобілі з відповідними позначками.
14. Умисне створення ситуації голоду для населення, зокрема позбавлення його засобів для виживання, в тому числі умисне перешкоджання надання йому допомоги іншими особами (наприклад, не пропускання гуманітарних конвоїв).

Український омбудсмен Людмила Денісова звернулася до Комісії ООН з розслідування порушень прав людини під час військового вторгнення РФ в Україну та експертної місії, створеної державами-учасницями ОБСЄ відповідно до Московського механізму, з вимогою врахувати ці факти вчинення РФ військових злочинів і злочинів проти людяності та порушень прав людини в Україні. Цього вимагає також весь український народ!

Та суд може бути не скорим – кожен випадок потрібно ретельно вивчити і розслідувати. А за умов ще й постійної дезінформації та відвертого перекручування фактів з боку російської сторони це буде непросто. Але ми це зробимо і переможемо.

Фото: Володимир Коваль