Старший лейтенант Дмитро Чавалах – один із тих бійців, які першими зустріли ворога на Херсонщині та тримали стратегічний Антонівський міст.
Сором’язливий і небагатослівний Дмитро, якого тривалий час вважали загиблим і навіть посмертно нагородили Золотою зіркою, вижив після важкого поранення і з кількома побратимами дивом повернувся з окупованої Херсонщини.
Він щиро не розуміє, в чому його героїзм. Бо насправді робив те, що має робити кожен український солдат – боронити рідну країну від окупантів.
28-річний чоловік на війні ще з 2014 року.
– Вчився в академії сухопутних військ і попутно закінчив курси натовського зразка типу Л1 Ц. Розпочав службу на посаді старшого техніка понтонної роти у Білгороді-Дністровському.
Згодом він був переведений до Ніжина, а звідти в АТО. Далі проходив службу у 59 окремій мотопіхотній бригаді, з якою і зустрів повномасштабне вторгнення російських окупантів у Херсонській області.
– Під час висування по нам почала працювати їхня авіація, і ближче до зустрічі з противником нам повідомили, що ми потрапили в оточення, тому що противник висадив свій десант на Антонівський міст.
Запеклий бій за міст тривав два дні. З вояками не було зв’язку. Багатьох із бригади Чавалаха, як і його самого, вважали загиблим. 3 березня Президент посмертно відзначив Золотою зіркою десятки захисників Херсонщини. Вважали мертвим сина і батьки.
Із боями підрозділ Чавалаха проривався з оточення. У деякі моменти відстань від противника була близько 20 м.
– Четверо загинули, 17, я зокрема, були поранені, – розповів Дмитро.
Куля вражого снайпера поцілила у хлопця уже на іншій стороні мосту, коли закріплювались на позиціях.
Із важким пораненням Дмитро непритомним потрапив у місцеву лікарню. Жоден із медиків чи пацієнтів не виказав тоді поранених вояків. Далі українських військових переховували херсонські партизани.
І це в умовах, коли велика кількість блокпостів по самому місту, цивільні машини з рашистами в цивільному одязі. Але їхніми ознаками були військові радіостанції та зброя, які вони намагалися приховати. Їхнім основним завданням було затримувати людей, які брали участь у мітингах.
Як вибрались із тримісячного перебування в окупації, старший лейтенант не розповідає – таємниця. Бо й досі його рятівники живуть під тимчасовою владою російської армії. Але в тому, що перемога буде, Герой України Дмитро Чавалах не сумнівається – він чекає зустрічі з президентом, від якого нарешті отримає Золоту зірку.
А ще мріє про подорожі у мирний Херсон, де порибалить зі своїми рятівниками.