У Києві провели акцію на підтримку звільнення військовополонених. Такі проходять уже майже два місяці у різних містах України. На захід зібралося кілька десятків людей – це родини військовополонених, а також бійці, яких вдалося обміняти. Що вони розповідають – читайте у матеріалі.
Акція підтримки повернення полонених
Мета заходу – нагадати українському суспільству та світовій спільноті про те, що Росія досі утримує багато українських захисників у нелюдських умовах у своїх катівнях. І наша держава та світові організації мусять робити все, щоб якнайшвидше визволити їх і повернути додому.
Дружина одного із захисників Маріуполя Ольга наразі не лише бореться за свободу свого чоловіка, а й із важкою хворобою.
– Я іду на хіміотерапію, декілька днів відлежуюсь, наколююсь знеболювальними, встаю і далі йду боротися за свободу свого чоловіка! 4-я стадія онкології з ураженням всіх органів – це дуже серйозно. Я дуже сподіваюсь ще побачити свого чоловіка! – говорить вона.
Чоловік Ольги служив у 501 окремому батальйоні 36 бригади морської піхоти, бійці якої потрапили в полон 4 квітня 2022 року. З того часу визволити вдалося лише 23 бійців батальйону із 277. Ольга бореться за свого коханого як може, звертаючись в усі можливі організації.
Кожен обмін військовополених рве душу Ольги на шматки. Вона чекає свого чоловіка з полону вже майже два роки.
– 50-й обмін відбувся і 50 разів розбивалося моє серце, тому що ти спочатку знаєш, що йде обмін, ходиш очікуєш. Потім ти бачиш ці фото, починаєш наближати, вишукувати, і коли ти розумієш, що всім вже зателефонували… Я такого спустошення не відчувала у своєму житті ніколи, – розповідає вона.
Інший маленький учасник акції, хлопчик Тимофійчик чекає на повернення з полону тата Дениса, який тримав оборону Маріуполя.
– 20 місяців він у полоні, нам не відомо про нього нічого! Ні стан його здоров’я, ні місце його перебування. Зв’язку у нас з ним теж не було, – говорить дружина військовополоненого Аліса.
Звільнений з полону Віктор Лахно також прийшов на акцію. Хлопець у російській неволі був 13 місяців. Про жахи та тортури говорити боїться, лише закликає всіх робити усе можливе, щоб якнайшвидше визволити кожного бійця.
– Я не можу залишатися осторонь, коли мої хлопці, яких я знаю з дитинства, загинули в бараках у Оленівці, в мене є люди, з якими я багато чого хорошого зробив для країни, які досі в полоні, їх там катують. Я хочу, щоб ці люди поверталися, – каже він.
Із грудня сім’ї військовополонених з Маріуполя кожні вихідні проводять подібні акції у різних містах, щоб нагадати суспільству про відважних українців, які відбивали атаки ворога в оточеному місті і виграли для країни час.
Фото: скрин з відео