У світі 19 листопада щороку відзначають Всесвітній день запобігання насильству над дітьми, започаткований у 2000 році Фондом жіночого світового саміту.
Ця дата привертає увагу суспільства до проблеми дитячого насильства, яка залишається актуальною в усьому світі та потребує системної боротьби.
У цей день особливо наголошують на необхідності захисту прав дитини й важливості того, щоб кожен дорослий робив свій внесок у попередження насильства над дітьми — як фізичного чи психологічного, так і тих форм, які часто залишаються непоміченими.
Приховані форми насильства над дітьми нерідко ігноруються близькими, педагогами та навіть фахівцями, що лише поглиблює проблему.
Як розпізнати такі випадки, як запобігти насильству в школі та вдома, а також що робити, якщо ви побачили можливу жертву серед дітей – Факти ICTV дізналися у доктора психологічних наук, практикуючої психологині Інни Лук’янець та адвоката Ігоря Тарасенка.
Приховані форми насильства над дітьми: як їх розпізнати
За словами доктора психологічних наук Інни Лук’янець, серед таких прикладів можна згадати недопуск до шкільного туалету, фінансові та інші обмеження, критику, приниження, ігнорування та емоційне відсторонення.
– Особливо там, де йдеться про фізіологічні базові потреби дитини. Йдеться про туалет, їжу, заборону на сон, – зазначила психологиня.
Так само це розглядає й правова система. За словами адвоката Ігоря Тарасенка, насильство над дітьми – це не лише побої чи синці.
Він наголосив, що коли дитину принижують перед класом, карають гривнею, ігнорують її потреби або шантажують любов’ю й увагою – з правової точки зору це може бути психологічним та економічним насильством.
– Українське законодавство вже давно визнає не лише фізичну, а й психологічну та економічну форми домашнього насильства. Покарання передбачено за ст. 173-2 КУпАП, – пояснив експерт.
Він додав, що проблема полягає в тому, що суспільство досі часто сприймає усі ці випадки як жорстке, але нібито нормальне виховання, однак навіть такі неочевидні дії запускають довгі історії з тривожними розладами, низькою самооцінкою і недовірою до дорослих та держави.
Як дитині реагувати на приховане насильство: поради психолога
Інна Лук’янець наголошує: у будь-якій подібній ситуації, чи то насильство відбувається вдома, чи то в школі, дитина має це озвучити комусь із дорослих в зовнішньому колі.
Так, якщо батьки підозрюють, що насильство чинить вчитель або вихователь у садочку, тоді малечу варто розпитати, щоб захистити її і дізнатися детально, що саме сталося.
Якщо ж йдеться про батьків чи опікунів, ситуація є складнішою. Однак доросла дитина, яка вже розуміє сама, що щось не так, може розповісти вчителю, який має діяти. Зазвичай, мова йде про звернення до соціальних служб.
– Тобто, дитині все одно потрібен якийсь дорослий, який зможе на це зреагувати. Ну, і тут трохи складнувато, я так розумію, в нашій системі, в державі, тому що немає якогось місця, куди дитина може піти й розповісти це. Це тільки треба шукати іншого дорослого, – наголосила психолог.
Така сама система працює, якщо йдеться про конфлікти між самими дітьми – обов’язково має бути залучений дорослий. Це може бути класний керівник, вихователь.
Психологиня додала, що при школах уже створили ювенальну поліцію, яка має знаходитися на місці, тож дитина може підійти туди і розповісти, що її турбує, а поліція має реагувати відповідно до закону.
– І оця історія, яка завжди була, що діти самі розберуться – вона непродуктивна. Тому що булінг існував роками, десятиліттями. І вони ж самі розбиралися, ці діти, але хтось булив, а хтось підпадав під булінг, був жертвою і це ненормально. В правовій державі, цивілізованому світі, так бути не повинно, – підсумувала вона.
Крім того, в багатьох навчальних закладах є посада шкільного психолога, який має звернутися, за потреби, до адміністрації школи і соціальних працівників, або ж соціальної поліції.
– Має цей алгоритм якось діяти. На жаль, з того, що я чую дуже часто від дітей, які приходять на консультацію, то більшість з них не знають про шкільних психологів, – розповіла Інна Лук’янець.
Адвокат Ігор Тарасенко додає, що з юридичної точки зору механізм дійсно є:
- Фіксація фактів – заяви до школи, органів освіти, поліції, служб у справах дітей
- Звернення до суду, притягнення батьків чи педагогів до відповідальності.
– Але найперший крок – назвати речі своїми іменами: недопуск до базових потреб, постійна критика, приниження або емоційне відсторонення – це не суворість у вихованні, а форма насильства, за яку дорослий може й має нести відповідальність, – підсумував експерт.
Як розпізнати приховане насильство над дитиною
Доктор психологічних наук Інна Лук’янець наголосила, що психологічне насилля не так легко розпізнати.
До того ж, не всі люди є свідомими і хочуть брати відповідальність та втручатися у подібні ситуації.
– Дуже важко перетворити такі випадки на реальну історію і довести, що є насильство. Особливо коли в сім’ї батьки знецінюють дитину, обзивають, маніпулюють чи газлайтять. Хіба коли вчитель у школі кричить на дитину та обзиває її, є свідки-діти та зйомка на відео, тоді можна спробувати довести, що це було насилля, – поділилась досвідом експерт.
Вона додала, що щоб помітити, що дитина є жертвою, ми дивимося на її поведінку.
Адже травмована дитина буде програвати ті сценарії, які вона бачить.
– Якщо дитина обзиває тварину, не дає їй їсти або може нападати на неї – значить, вона відчуває себе сильною по відношенню до беззахисного. Вона самостверджується, і це сценарій, який вона десь взяла, – зауважила Інна Лук’янець.
В такій ситуації експерт радить батькам звернути увагу на власну поведінку, проаналізувати її, а також уважно спостерігати за тим, що відбувається в садочку чи школі.
Також, за словами психологині, може бути зворотня ситуація – коли дитина не проявляє агресію, а навпаки боїться, затискається, тривожиться, намагається бути непомітною.
Це є сигналами того, що з дитиною щось не так.
– Можна відслідкувати, в яких це ситуаціях відбувається. Може бути таке, що вона бачить чоловіка-вчителя і відразу зменшується, ніби стискається. А коли підходить жінка-вчителька, то ця дитина навпаки до неї горнеться, – сказала доктор психологічних наук.
На її думку, це може свідчити, що насилля могло походити від чоловіка, а жіноча фігура сприймається як безпечна. Проте можливий і протилежний варіант.
Основними в таких ситуаціях є уважність, небайдужість та готовність реагувати. Адже найчастіше, коли дорослому щось здається підозрілим, – це не просто так.