Не зневіритися й почати знову: як люди знаходять нову професію з KSE ProfTech

Іноді, щоб змінити життя, достатньо не здатися в момент, коли звичний шлях перестає працювати.

Хтось вимушений залишити університет, хтось повертається з війни, хтось знову сідає за навчальну парту після багатьох років роботи.

Це історії людей, які шукали своє місце й знайшли його у новій професії – скориставшись можливостями, що з’являються у вигляді нових програм перекваліфікації. Один із таких форматів з’явився у 2025 році й став точкою опори для сотень людей. Саме про ці історії – далі.

Проєкт KSE ProfTech стартував у лютому 2025 року як відповідь на конкретний запит ринку: роботодавці в промисловості, інженерії та виробництві дедалі гостріше відчували нестачу технічних спеціалістів.

Тож KSE взяла на себе амбітну, але необхідну місію – швидко готувати й працевлаштовувати дорослих у прикладних технічних професіях.

Уже в червні 2025 року розпочалося навчання у форматі виробничих майстерень – з реальним обладнанням і фокусом на конкретні робочі місця.

Відтоді через програми KSE ProfTech пройшли майже 300 слухачів, 90% з яких уже завершили навчання та працюють на підприємствах. Але самі по собі цифри мало що пояснюють.

Бо якщо говорити про KSE ProfTech – це насамперед історії людей, які змінили не лише професію, а часто й уявлення про себе та своє майбутнє. Хтось прийшов у момент повної невизначеності. Хтось – після війни. Хтось – розчарувавшись у попередній освіті або зіткнувшись із віковими обмеженнями на ринку праці.

Окремі з цих історій вражали. Окремі – надихали. Але всі без винятку спонукали не зупинятися і рухатися далі, розширюючи навчання й даючи шанс новим людям знайти свою опору.

Саме з цих історій і складається перший рік KSE ProfTech.

Едуард

За освітою я художник. Майже 20 років мого життя – це ілюстрація, дизайн, реклама, артдирекшн і керування командами. Я працював із книжками, зовнішньою рекламою, телебаченням. Мені завжди подобалося робити складні речі й бачити результат.

З часом я почав помічати, що мій досвід перестає бути перевагою. Роботи хвалили, тестові завдання проходив, але коли доходило до розмови про вік – зі мною просто припиняли спілкування. Я навіть почав приховувати свій вік, але це не допомагало.

У якийсь момент я зрозумів: треба щось міняти. Не доводити, що я ще можу, а змінювати напрямок.

Ідея піти в ЧПК спочатку здавалася дивною. Цифри, коди, точні розрахунки – зовсім не те, до чого я звик. Але я зрозумів, що моє просторове мислення, увага до деталей і робота з формами тут теж потрібні.

Я побачив набір у KSE ProfTech буквально за кілька днів до старту і подався в останній момент. Це був мій внутрішній виклик.

Зараз мені подобається логіка цієї роботи. Тут усе чесно: або деталь відповідає кресленню, або ні. Я відчув, що знайшов місце, де мій досвід – це не бар’єр, а ресурс.

Єгор

За освітою я фінансист, а більшу частину життя працював графічним дизайнером. Мені завжди подобалася точність форм, пропорції, міліметри. Я любив технічний дизайн, де все має бути на своєму місці.

24 лютого 2022 року я пішов до війська. Майже два роки провів на Донеччині. Були бої, поранення, довга реабілітація. Коли повернувся, зрозумів, що вже не можу працювати так, як раніше.

Дизайн – це постійна емоційна напруга. Після війни мені хотілося чогось іншого. Чогось чесного і вимірюваного. Прийшов, зробив роботу, здав зміну – і пішов додому.

Я побачив рекламу KSE ProfTech і зрозумів, що це саме те, що мені підходить. Коротке навчання, практика, реальні верстати, зрозумілий результат.

Сьогодні я готуюся до працевлаштування. Для мене ця професія – спосіб повернути опору і передбачуваність у життя. Я знаю, що можу працювати й бути корисним.

Антоніна

Я за освітою інженерка-еколог. Більшу частину життя працювала проєктанткою – креслення, документи, розрахунки. Паралельно виховувала п’ятьох дітей. Але завжди любила робити щось руками: шити, в’язати, створювати.

Після початку повномасштабної війни ми з дітьми опинилися за кордоном. Те, що мало бути на кілька тижнів, розтягнулося на роки. Я відчувала постійну невизначеність і замкнене коло.

Повернувшись в Україну, я побачила оголошення про набір жінок на курси зварювання у KSE ProfTech і вирішила спробувати. Подумала: якщо не зараз, то коли.

Навчання було інтенсивним і дуже живим. Через шість тижнів я вже працювала на підприємстві. Колектив прийняв добре, допомагали й підтримували.

Для мене зварювання – це не лише метал і іскри. Це точність, уважність і навіть естетика. Я бачу результат своєї роботи і відчуваю впевненість у завтрашньому дні.

Сергій 

Я за фахом будівельник. До війни працював на різних підприємствах, мав стабільну роботу і зрозумілий професійний шлях. Коли почалася війна, був мобілізований – і цей досвід багато що змінив у моєму сприйнятті життя та майбутнього.

Після служби, повернувшись у цивільне життя, я зрозумів, що повертатися до старого формату роботи не хочу. Хотілося чогось нового – більш сучасного, структурованого і з чіткою перспективою росту. Я почав шукати професію, яка давала б стабільний дохід і можливість розвиватися далі.

Саме так я дізнався про програму підготовки операторів верстатів із програмним керуванням у KSE ProfTech. Навчання стало для мене справжнім перезапуском. Тут теорія постійно чергується з практикою: уже під час навчання ми працюємо зі станками, вчимося їх запускати й налаштовувати, розуміти логіку процесів.

Я хочу, щоб інші ветерани знали: після служби можна знайти нову професію, відчути опору і побудувати нове, повноцінне життя.

Ліза

Мене звати Ліза, мені 27 років. Я з Луганської області. Через війну моє життя повністю змінилося – міста, робота, плани. Але разом із цим з’явився запит знайти себе професійно і відчути стабільність.

До повномасштабної війни я жила в Харкові й працювала менеджеркою з продажів в інтернет-магазині техніки. Ми тестували пристрої, робили описи, фото – і саме тоді я зрозуміла, що мені цікава електроніка, а не просто продажі.

Після початку великої війни я виїхала до Німеччини, де працювала продавчинею та в ресторанах. Я швидко адаптувалася, вивчила мову, але не відчувала, що це моє професійне майбутнє.

Повернувшись в Україну, я спробувала різні роботи, але не знаходила того самого відчуття. Мені хотілося створювати щось руками і головою одночасно. Так я прийшла до навчання з монтажу електроніки.

З перших занять я відчула, що це мій напрямок. Мені подобається працювати з паяльною станцією, деталями, схемами. Це зосереджена, точна робота, яка дає відчуття результату.

Зараз я навчаюся і планую подальше працевлаштування в технічній сфері. Мені цікаво поєднувати технічні навички з комунікацією з людьми і розвиватися далі.

Я зрозуміла одне: не потрібно боятися починати з нуля. Якщо щось справді цікавить – варто дати собі шанс спробувати.

Ці історії не про ідеальні сценарії й не про швидкі рішення. Вони про людей, які дозволили собі шукати, сумніватися, міняти напрямок і починати знову – у свій час і у своєму темпі. Про вибір, зроблений у складних обставинах, і про маленькі кроки, які згодом складаються в нову траєкторію життя.

KSE ProfTech працює саме з такими запитами – пропонує можливість швидко здобути прикладну професію, попрацювати з реальним обладнанням і зробити перший крок до роботи там, де ці навички справді потрібні. Без гучних обіцянок, але з підтримкою і чіткою логікою переходу від навчання до практики.

І якщо вам знайоме відчуття, що старий маршрут більше не працює, можливо, варто просто подивитися, які варіанти існують. Іноді цього достатньо, щоб почати рухатися далі.

Фото: KSE ProfTech