В Україні, за неофіційними даними, понад 100 тис безпритульних дітей. Не всі вони, до речі, з неблагополучних родин, є такі, що тікають з повноцінних сімей.
Їх часто можна побачити на великих площах, біля метро чи просто посеред вулиці. Нерідко на них полюють наркомани і сутенери. А своїм місцем проживання маленькі безхатченки, як правило обирають вокзали.
Віталій разом зі своїми колегами у рейдах лише за останні півроку знайшли 24 безпритульних дитини. Ось і цього разу на столичному вокзалі помічають кілька маленьких циганчат.
Саме цигани найчастіше використовують дітей як джерело доходу. Нерідко малята працюють нарівні з дорослими. Та, щоб забрати дитину у таких горе – батьків соцслужби мають зафіксувати факт примусової дитячої праці.
У єдиному в Києві державному центрі соціально-психологічної реабілітації таких дітей нині 70. Максимально вони перебувають тут 9 місяців. Далі або назад повертаються у сім’ї, або їхню долю вирішує суд.
Семирічну Вероніку разом з братиком та сестрою забрали від батьків – п’яниць майже 9 місяців тому. За цей час дитина навчилася писати та читати. Утім, мріє зовсім не про дитяче.
Дивіться: Віденські безхатченки стануть екскурсоводами
Діти пияків, безпритульні, жертви домашнього насилля – найчастіше у соціально-реабілітаційних центрах. Дехто до закладу потрапляє повторно. Директор каже, що поліпшити ситуацію з дітьми вулиці могли б правоохоронці, проводячи профілактичні бесіди. Та ті тут не часті гості. Десь зо 2 рази на рік вони приходять.
Лише чверть безпритульних дітей в Україні повертаються до нормального життя. Бо що довше людина живе поза сім’єю, то складніше їй знову стати повноцінним членом суспільства.
До слова, китаянка відправила доньку в дитячий будинок через кур’єра бандероллю.