20 років минуло з дня першої перемоги України у гібридній війні з Росією. Спроба президента РФ Володимира Путіна анексувати перший шматок української землі – острів Тузлу – натрапила на рішучий спротив українського керівництва та війська. Тоді Росія вперше відступила.
– Це була спроба, перевірка того, чи можна вирішувати прикордонні суперечки і брати під свій контроль конкретні території таким силовим шляхом, – говорить політолог Володимир Фесенко.
Ця історія почалася в останні дні вересня 2003 року, коли з боку Росії до Тузли почали насипати дамбу. Формальною причиною росіяни називали проведення гідротехнічних робіт. Але достатньо було просто подивитися на мапу, щоби зрозуміти справжній інтерес.
– Тузла – це справді стратегічний об’єкт. Хто володіє Тузлою – той володіє Керченською протокою і контролює судноплавство між Чорним і Азовським морем. У 2003-му з боку Росії був справжній приціл на Крим, – розповідає другий президент України Леонід Кучма.
Комусь це здавалося несподіваним, адже зовні Україна підтримувала дружні відносини з Росією, та Москві діяла на нерви незалежність нашого зовнішньополітичного курсу. Другий президентський термін Кучми міг лише посилити це роздратування: у ті роки Україна чітко заявила про намір приєднатися до Євросоюзу та НАТО. З перших днів насипання російської дамби до Тузли Леонід Кучма питав про неї телефоном у Путіна. Той удавав, що не знає про цю нібито “місцеву ініціативу” губернатора Краснодарського краю. Та от демонстрація російської військової сили біля Тузли точно була не місцевого масштабу.
– З того боку проводилися навчання 7 десантно-парашутної дивізії, нарощування зусиль, накопичення відповідних ресурсів і створення угруповань для того, щоб вони могли діяти, – пригадує командувач ВМС ЗС України у 2016-2020 рр. Ігор Воронченко.
Збройні сили України готувалися дати відповідь. Хоча й українські військові можливості були меншими у порівнянні із російськими. Україна перекидала на Тузлу додаткові сили, в районі Керченської протоки було проведено військово-повітряні навчання. На острові була вперше облаштована повноцінна прикордонна застава. Леонід Кучма каже, що парадокс радянського спадку був у тому, що Україні дісталася така система прикордонних укріплень, яка не мала сенсу.
– Вся система була на нашому західному кордоні – тобто там, звідки жодних загроз для нас немає і не було. Водночас залишався “голим” кордон із Росією, – говорить другий президент України Леонід Кучма.
Паралельно зі зміцненням острова Кучма вимагав у телефонних розмовах із Путіним припинити провокацію. Той зрештою пообіцяв розібратись і на якийсь час роботи зупинили. Це дало українському президенту можливість вирушити із давно запланованим візитом у Латинську Америку. Наприклад, у Бразилії він мав відвідати космодром, який Україна будувала спеціально для запусків вітчизняних ракет Циклон-4.
Але щойно президентський літак узяв курс за океан, Леонід Кучма отримав повідомлення: росіяни відновили насипання дамби, причому тепер вони робили це у рази швидше, ніж до того. Просто з літака український президент узявся телефонувати Путіну. Той не відповідав. Тим часом дамба наближалася. Росіяни через гучномовці закликали українських оборонців не чинити опору та не заважати їхньому просуванню – фактично, здаватися. У Москві пролунала навіть погроза скинути бомбу – озвучив її Олександр Волошин, глава адміністрації Путіна.
Антиукраїнська істерія викликала в Україні зворотний ефект. В інтерв’ю російській пресі у ті дні Кучма сказав: “Що ближче ваша дамба до Тузли – то ближче ми за своїми настроями до Заходу”. Хоча Захід обережно тримався осторонь.
– Ми оцінюємо зараз події на Тузлі з точки зору нашого нинішнього розуміння, досвіду уроків 2014 року, нинішньої великої війни. А у 2003 році Захід не відчував для себе жодних небезпек. От тому і реакції практично не було, – говорить політолог Володимир Фесенко.
Україна залишалася сам на сам із Росією. При цьому український президент розумів: саме його відсутністю хочуть скористатися росіяни, щоб добудувати дамбу. Кучма перервав латиноамериканський візит.
– Якби я пробув там 10 днів і приїхав – там вже стояв би російський прикордонний стовп, – зазначив другий президент України Леонід Кучма.
Так і не відвідавши українського космодрому, прямо із Бразилії президент вилетів у Крим. Прибувши на Тузлу, як згадує Леонід Кучма, він побачив головне – готовність армії дати відсіч. А ще – результат спільної роботи різних відомств. Це і різні підрозділи Міністерства оборони, і суто цивільні, на кшталт Міністерства транспорту, яке надавало усе необхідне для термінового зведення захисних споруд. Особливо Кучма відзначав роль прикордонників.
Крім них на острові були і підрозділи морпіхів. Із прибуттям президента Тузла ще швидше перетворювалася на фортецю. Наші артилерійські катери патрулювали Керченську протоку, на постійному бойовому чергуванні перебувала авіація.
– Якщо дійсно було б застосовано силу, то залпами дивізіону з 18 бойових машин, ми Тузлу би знесли з лиця землі, – говорить командувач ВМС ЗС України у 2016-2020 рр. Ігор Воронченко.
Українські військові були готові до спротиву. Але вирішальне слово міг сказати лише верховний головнокомандувач.
– Росіяни переконалися, що ми не збираємося вести переговори щодо тих питань, які для України є вирішеними, – сказав другий президент України Леонід Кучма.
Фінальну крапку у конфлікті поставив останній дзвінок Кучми Путіну. Після нього дамба зупинилася. До Тузли залишалося 102 метри.
– Путін, з яким мав справу я, і Путін, який веде війну проти нас сьогодні – це той самий Путін. Ще тоді все це в ньому було. Нинішній Путін – це Путін тодішній, який майже 20 років після того зустрічав лише безкарність та вседозволеність. Це було перше “нас там нєт”, адже Путін запевняв мене, що Кремль не має стосунку до будівництва. Це була перша гібридна агресія, тому що силовим елементом росіян спочатку мали бути казаки – така собі перша ПВК, – зазначив другий президент України Леонід Кучма.
Нині Україна веде потужну війну за свою свободу й існування. Це абсолютно інший конфлікт у порівнянні з Тузлою. Та чи є щось, чим вони схожі? Леонід Кучма переконаний, що так.
– Готовністю влади та нації до спротиву. Цього, на жаль, не було навесні 2014 року, під час окупації Криму. Тоді виявилося, що Тузла була невивченим уроком, – нарікає другий президент України Леонід Кучма.
Однак коли почалася повномасштабна російська навала, Україна продемонструвала, що урок засвоєно. У цьому історична роль Тузли. На Тузлі ми вперше змусили відступити путінську Росію. Як з’ясувалося – на одне десятиріччя. У нинішній страшній війні ми маємо зробити це вже остаточно. І в результаті нашої перемоги разом із іншими звільненими територіями в Україну повернеться й легендарна Тузла.