Сьогодні в Україні згадують одну з найбільших катастроф за всю історію ядерної енергетики. Рівно 33 роки тому на Чорнобильській атомній станції вибухнув реактор. Його потужність еквівалентна 300 бомбам, скинутим на японське місто Хіросіма 1945-го.
Щоб вгамувати радіоактивне полум’я, до Чорнобиля надсилали авіацію, наземний транспорт і навіть війська. Радянський Союз традиційно живої сили не шкодував – їхали молоді пожежники, новобранці. Вони й гадки не мали, що, борючись з вогнем, отримують смертоносні дози радіації.
Вивозити людей із зараженої зони радянська влада не поспішала. Лише за кілька днів із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС оголосили евакуацію. Свої домівки вимушено залишили понад 200 тис. людей.
Натомість киянам про трагедію вирішили не говорити. І на травневі свята люди вийшли на парад. Вони навіть і не здогадувалися, що дихають зараженим повітрям. Таємницю Радянський Союз відкрив лише за 10 днів. Після того, як демократичний світ забив на сполох.
Читайте: Обережно – монстри Чорнобиля! Кого можна зустріти в зоні відчуження
Радіоактивна хмара накрила більшу частину Європи. Близько півмільйона людей зазнали радіоактивного ураження. Загинули 60 тис. ліквідаторів, ще 165 тис. отримали інвалідність.
Причиною найбільшої техногенної катастрофи людства став людський фактор. Як згодом виявилося, один зі стрижнів реактора мав деякі недоліки. І про це було відомо ще до аварії. Але в Радянському Союзі виконаний план, ударні п’ятирічки і накази партії завжди були важливіші за людські життя, навіть якщо лік йшов на мільйони.
Сьогодні, як і кожного року, о пів на другу ночі у Києві на території меморіалу жертв Чорнобильської трагедії збираються ті, хто пережив Чорнобильську катастрофу і хто рятував світ від страшного лиха.
До слова, Факти ICTV розповідали про те, в якому стані сучасна Чорнобильська зона.