Минає рік відколи Росія влаштувала цинічну розправу над військовополоненими. У ніч з 28 на 29 липня окупанти поцілили в один із бараків колонії в окупованій Оленівці. У цей час всередині перебувало майже 200 азовців, оборонців Маріуполя. Щонайменше пів сотні бійців загинуло.
Цинізму додавало й те, що ті, хто вижили після масштабного вибуху, помирали від втрати крові та опіків. Ніхто із працівників колонії не допоміг врятувати людей.
Натомість Росія у звичній манері не впустила ані Червоний Хрест, ані представників ООН на місце трагедії. Що свідчить лише про єдине – РФ приховує сліди злочину.
Факти ICTV знайшли азовців, які в ту злощасну ніч перебували у бараку. В роковини трагедії вони розказали, який жах пережили.
У кінці травня 2022 року із Азовсталі вийшли понад 2 тис. оборонців Маріуполя. Серед них боєць Микита Шастун. Він приєднався до Азова у перший день повномасштабної війни.
Військовий пригадує, більшість азовців після здавання в полон росіяни повезли до колонії в Оленівці, там їх розділили по трьох бараках, а уже за два місяці у кожен навідались зі списком, в якому було 200 імен.
— Нас вивели на промзону. Та поселили у цех металопрокату. Якось було просто підозріло, що взяли людей і просто запхнули в інше місце, сказали, доки триває ремонт у якомусь бараку, – розповідає військовослужбовець бригади Азов Микита Шастун.
Ще один військовослужбовець Азова Крафт розповів, що відразу промайнуло питання, для чого переселяти частково людей з усіх бараків, якщо можна виселити повністю один, відремонтувати і заселити хлопців назад.
Всередині цього цеху були лише залізні ліжка, без матраців. Перша ніч минула спокійно, а друга перетворилася на пекло.
— Прокинувся я безпосередньо від того, що мене поранило. Я отримав поранення черевної порожнини. Побачив, що ангар горить, все в диму. Починає горіти стеля, – каже Крафт.
Він припускає, вижив, бо ліжко було подалі у кутку.
— Взувся і почав виходити з цього ангару. Дорогою бачив тіла побратимів, я знав просто, де хто спить, і тому бачив, що деякі тіла були прямо обвуглені і вплавлені в ці ліжка, – пригадує він.
Микита спав ближче до епіцентру, для нього власний порятунок – це диво.
— Стався вибух, усі ліжка повиносило, двері винесло в інший бік. Дуже гучно було. Я отримав контузію, декілька осколків в ноги та декілька опіків, тобто я не знаю, як це описати, тому що хлопці, які були за мною, загинули, – розповідає Микита.
Військовий вибрався через вікно, а потім допоміг виходити іншим із охопленого полум’ям бараку. Микита розповів, що коли вони вибігали, то охоронці стріляли під ноги, бо боялися, що вони прорвуться далі.
Увесь цей час працівники колонії спостерігали, як обпечені та закривавлені азовці помирають, не дочекавшись допомоги. Та для порятунку працівники Оленівки видали лише ганчір’я.
Микита Шастун розповів, що дуже багато хлопців – шість-сім – загинули просто на його очах, бо стекли кров’ю. Лише за кілька годин до поранених допустили полонених військових медиків. Під ранок дозволили евакуацію. Тільки замість швидких азовців грузили у КамАЗи та Урали.
Та доїхали не усі. Крафту пощастило, у донецькій лікарні його витягнули з того світу, а у вересні під час масштабного обміну він повернувся в Україну. Микита залишався в Оленівці ще кілька місяців, потім його доправили у російську тюрму, а 2023 рік він зустрів вдома. Та досі навіть в очевидців цієї трагедії версії, що сталось, різні.
Та в одному бійці Азова одностайні – вони будуть боротись за звільнення кожного військовополоненого. А правду про жахливий теракт в Оленівці світ ще дізнається — одразу після української перемоги.
