Жителі Сновської громади на Чернігівщині прагнуть капітально розчистити річку Снов, щоб повернути краю славу столиці водного туризму.
А в Іванківській громаді на Київщині хотіли би придбати соціальний автомобіль та облаштувати тренажерами спортивний майданчик.
Реалізувати проєкти громади могли би за допомогою меценатів та грантових коштів.
Сновська громада на Чернігівщині
Краєвидами Полісся варто милуватися та писати з них картини. У Сновській громаді на Чернігівщині десятки заповідних територій, та головна екоперлина – річка Снов завдовжки понад 60 км.
– Снов є найчистішою річкою в Україні. Водний туризм до війни процвітав. Але враховуючи замулення, річка дуже потребує розчищення, – розповідає Лариса Дубина, членкиня робочої групи з економічного розвитку Сновської громади, депутатка Сновської міської ради.
Іще у 2021 році тут сплавлялися на байдарках. Але річка поступово міліє, замулюється, прибережні ділянки заростають очеретом. Усе остаточно перекреслила велика війна.
Сновщина всього за 20 км від Росії, тому російські військові окупували цей край, щойно напали на Україну. Постійні обстріли регіону відлякують іноземних інвесторів, відкладаючи розвиток туризму на завтра. Місцеві давно прагнуть очистити забруднене дно та прибережжя.
У громаді впевнені, від очищення річок та озер виграє не лише екологія, а й туризм, економіка та безпека краю. У спекотний сезон займання сухостою і торфовищ тут не рідкість. У селах вогнеборці можуть набирати воду хіба з річок, але якщо водойма забруднена, пожежна техніка забивається.
Місцева влада підрахувала, що земснаряд обійдеться приблизно у 3,7 млн грн. Для Сновщини сума непідйомна. Бюджет громади, де живе понад 20 тис. людей, ледь наповнюється завдяки залізниці, лісгоспам і заводу харчової промисловості. Через прикордоння тутешні аграрії звільнені від податків.
З такою багатою природою розвиток туризму зможе принести чималі податки, впевнені жителі Сновщини. Щонайменше, маючи земснаряд, ЖКГ отримає три нові робочі місця для фахівців, які обслуговуватимуть техніку. До того ж Сновщина зможе додатково заробляти, надаючи послуги з очищення водойм сусіднім громадам, які вже зацікавилися такою ідеєю.
Іванківська громада на Київщині
Малювання й телевізор — чи не єдині розваги Сергія Гриненка. Він лежачий з 2015 року. Був поранений на Донеччині, куди пішов добровольцем. Раніше не міг навіть сидіти, не діяли обидві руки, навіть говорити не міг. Допомога медиків йому потрібна постійно, до лікарні 8 км, а з транспортом завжди проблема.
Селищна громада хоче допомогти, та її можливості обмежені. Неподалік Чорнобиль, бізнесу майже ніякого, через війну зруйновані чи пошкоджені тисячі будинків, ліси й поля заміновані. Соціальну машину власним коштом придбати вкрай важко.
– Буде близько 2 млн грн коштувати, і це не дуже підйомно для нас, – говорить Тетяна Свириденко, голова Іванківської громади.
З війни повномасштабної до громади повернулося близько пів сотні людей. Селище створило спеціальний центр, де ветеранам надають юридичні та психологічні консультації. За супровід відповідають теж ветерани. Руслан – серед них. Пішов на фронт добровольцем. Ноги втратив на протипіхотній міні під Нью-Йорком на Донеччині.
– Я пройшов саме той шлях, що і хлопці. І зараз на фоні великої недовіри і напруженості у суспільстві я розумію, що хлопці будуть дивитись на мене, тому що я пройшов той самий шлях, і вони будуть мені довіряти, – говорить Руслан Топчан, ветеран ЗСУ.
Окрім психологічних чи юридичних послуг, потрібні робота й дозвілля. Підтримує це й Віктор, на фронті він з березня 2022-го. Поранення отримав на Запоріжжі, влітку 2023-го. Навчився жити повноцінно – має родину й мету.
Окрім спеціального авто, для громади ще необхідний майданчик з тренажерами, який би став у пригоді ветеранам.
– Хлопці сказали, що хочуть місце для занять спортом. Тут 6 тренажерів плануємо встановити – на руки, на ноги, на спину, що кому потрібно, – говорить Наталя Нестеренко, директорка територіального центру соціального обслуговування Іванкова.
Майданчик уже є поряд із альтанкою, яку раніше облаштували благодійники. Громада уже уявляє, як радітимуть ветерани майбутнім тренажерам.
