Лише шматки асфальту залишилися від дороги державного значення, яка з’єднує 2 райони. На Волині жителі десятків сіл чекають на ремонт шляху, який востаннє робили ще у 1980-х роках.
Сюди не хочуть їхати перевізники, а ті, що залишилися, не добирають слів. За рік на такому бездоріжжі автобус просто вбивають. Водії їдуть на першій-другій передачі, б’ють машини, ріжуть колеса, і ледве не попід людськими парканами оминають вибоїни. Інакше не об’їдеш.
Щоб проїхати між селами Оленівка та Сокіл треба набратися терпіння та добряче покрутити кермом. Ями нема як оминути, аби проїхати доводиться просто обирати менші вибоїни.
Водії не добирають слів, аби не погубити колеса та не розбити авто, мусять об’їжджати шлях лісом, а часом – маневрувати попід людськими парканами. А якщо задощить, взагалі біда.
Дивіться: Як у Польщі заохочують пересідати на велосипеди і ціни за прокат
Ця дорога сполучає 2 райони, та перевізників сюди навіть калачем не заманиш. Люди на водіїв автобусів вже й не нарікають, бо й для пасажирів нестерпна мука їхати цими вщент розбитими шляхами.
У сільраді кажуть – дорогу розбили 40-катонні вантажівки, які возили пісок із місцевого кар’єру. Трасу зіпсували і їздити припинили. Роками місцеві просять обласних чиновників допомогти з ремонтом шляху, та поки марно.
Засипанням ям тут не зарадити, погоджуються дорожники. Та щоб капітально зремонтувати 15 км найбільш розбитої ділянки треба щонайменше 75 млн грн. На територіальні дороги цього року держава не дала ні копійки. Та й на міжнародні навряд чи вистачить, бідкаються чиновники. Сподівалися на гроші від митного експерименту, а їх із січня досі нема.
Тож не бачити тут ремонту і цього року. Водіям лишається запасатися терпінням та грішми на ремонт своїх залізних коней, які ще довго стрибатимуть цим бездоріжжям. А шляховики радять тепер добре подумати перед тим, як дозволяти багатотонним фурам курсувати їхніми селами.
До слова, активісти перекрили дорогу під Києвом.