На атомних станціях України збираються майнити криптовалюту для Китаю

На атомних станціях України збираються майнити криптовалюту для Китаю

Фото до: На атомних станціях України збираються майнити криптовалюту для Китаю

Небезпечні експерименти в енергетичній сфері уряду Дениса Шмигаля продовжуються. Спочатку Кабмін різко скоротив виробництво найдешевшої атомної енергіі, натомість наростив обсяги найдорожчої в Європі зеленої.

Нині пішли далі – вирішили використовувати потужність українських атомних станцій для виробництва криптовалюти.

Днями Енергоатом підписав меморандум про співпрацю із китайською блокчейн-компанією, яка створить на території АЕС дата-центри, де ”майнитимуть” біткойни.

Читайте: Феномен біткоїна: як він працює і причини створення

Експерти зауважують, до таких дій атомники вдаються, бо хапаються за будь-яку можливість заробити, адже через дії уряду, вони у глибокій кризі. А продавати дешеве електроенергію українським підприємствам вони не можуть, так як є пріоритет тепловикам та зеленим.

– Ми купуємо по €90 в іноземців, а продаємо їм свою електроенергію по €30 за мегават-годину. На мою думку, все ж таки ми маємо давати рівні умови як і іноземцям, так і нашим внутрішнім інвесторам, – розповів Сергій Нагорняк, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Верховної Ради.

Знову під загрозою виживання і промислові гіганти, і маленькі пекарні, і хімвиробництво, і сфера АПК. Та найгірше, що такими рішеннями уряд підштовхує до здорожчання тарифів для населення. Бо дешева енергія йде на біткоїни іноземцям, а не в економіку України.

За словами експертів компанія Енергоатом зараз у шалених боргах, сума сягає у майже 50 млрд грн. Тож атомники намагаються вхопитись за будь-яку можливість покращити ситуацію.

Ядерні сховища

В Україні працює чотири атомні електростанції, але сховище для відпрацьованого палива з них має лише одна Запорізька. Решта протягом десятиліть змушені відправляти його до Росії.

Побудувати централізоване сховище на території зони відчуження Україна вирішила на початку 2000-х років. По-справжньому за будівництво стратегічного об’єкту чомусь взялися лише через 10 років, після початку російської агресії.