На Дніпропетровщині пів сотні жінок, які раніше і не думали пов’язувати своє життя з гірничою справою, тепер працюють у шахті та видобувають вугілля. Звичайно, робота жінок та чоловіків відрізняється. Шахтарки залучені до легких і безпечних процесів. Найголовніше, у такий спосіб вдалося компенсувати брак робочих рук, адже значна частина гірників нині на фронті.
20-річна Карина щодня разом із кремезними шахтарями спускається на своє робоче місце – під землю на глибину 370 метрів.
На шахті Карина працює понад пів року. Вона – машиністка підземних установок. Перш ніж кардинально змінити професію – від няні до шахтарки, пройшла навчання. Тож нині керує конвеєром. На перший погляд, завдання нескладне, та відповідальне.
Разом із Кариною під землею працюють понад 120 жінок. Ідея навчати їх за новими напрямками виникла торік улітку. Багато чоловіків стали на захист нашої держави, тож жінки зайняли їхні місця на безпечних ділянках та у процесах.
– Лише управління й інтелектуальна робота. Дівчата нічого не тягають, не підіймають, не чистять і не риють, – каже керівник дільниці з видобутку вугілля Дмитро.
Разом із Кариною у зміні працює й мати трьох дітей Олена. Це перша її робота після тривалого декрету.
Поки Оленин чоловік воює на найгарячіших ділянках фронту, вона допомагає тримати енергетичний. На надважливій роботі, зізнається, не без гумору – на глибині у майже пів тисячі метрів завжди залишається жінкою – навіть рукавиці підбирає із квітковим принтом.
Від 2014 року з усіх шахт компанії на фронт пішли понад три з половиною тисячі шахтарів. Це велика цифра, кажуть на підприємстві. А пів тисячі жінок, які опанували нові професії та спустилися працювати під землю, частково компенсували брак робочих рук.
Охочих перекваліфіковуватися й опановувати нові професії, розповідають у шахтоуправлінні, багато. Шахтарки кажуть: навіть після нашої перемоги звільнятися не планують. Рухатимуться вгору кар’єрними сходами.