Били палицею та погрожували відрізати вухо. Eйден Аслін – британський військовослужбовець, який воював у складі морської піхоти Збройних сил України у квітні минулого року потрапив у полон разом із іншими оборонцями Маріуполя. Через пів року його обміняли.
– Перше що зі мною там сталось, це те, що мене дві чи три години били, ножем порізали плечі і допитували. Ставили питання, які не мають сенсу взагалі. Протягом часу, що я там був, нас морили голодом. З того часу я набрав вагу, але тоді ми були голодні, вони давали нам один шматок хліба, якого вистачало лише, щоб не померти, – згадує пережите в російському полоні військовослужбовець ЗСУ Ейден Аслін.
Минув понад рік відтоді, як Ейден потрапив у російський полон, обороняючи Маріуполь. Але спогади про чи не найжахливіші дні його життя, каже, залишаться у пам’яті назавжди.
– Нема слів, щоб описати їхню поведінку. Там немає ніякої поваги до людського життя – ми для них просто худоба, тому їм байдуже, чи вб’ють вони нас, чи поранять, – каже чоловік.
Ейдену Асліну – 29. Він родом із Великої Британії, та у 2018 році приєднався до лав морської піхоти Збройних сил України. Переважно його батальйон базувався в Маріуполі. Там же у квітні минулого року Ейден разом з іншими оборонцями міста Марії був захоплений росіянами в полон. Військовий каже, його одразу відділили від українських захисників і повезли до Донецького СІЗО. Там їх утримували в крихітній камері, де постійно лунав російський гімн і радянські пісні.
– У нас був суворий режим: ти прокидаєшся о 6 ранку, ти повинен співати російський гімн. Це було важко для мене і принизливо. Але єдине, що я розумів, що будь-хто вдома знає, що я не розмовляю вільно українською чи російською, тому, співаючи гімн, я давав зрозуміти рідним що тут відбувається. Я зараз оцінюю це як подвиг, тому що це відео тепер є доказом того, що Росія скоює воєнні злочини у в’язниці, і того, як вони поводяться з військовополоненими, – розповідає він.
Постійні тортури та погрози вбити. А згодом звістка: влада ДНР засудила його до смертної кари, начебто за те, що він найманець і вчинив злочини проти республіки. Але задуманого росіяни здійснити так і не змогли, адже 21 вересня минулого року 215 захисників обміняли. Серед них був і Ейден.
– Я випадково почув слова, на кшталт обмін. Але я не міг повірити, думав, що нас можуть просто вивезти в Росію. Потім нас відокремили від українців, і повезли. Очі були заклеєні скотчем, але крізь нього я бачив, що за вікном вже не Донецьк. Врешті-решт ми зрозуміли, що ми в аеропорту. Нас вишикували, а потім ми сіли на літак до Саудівської Аравії.
Спершу звільнених бранців відвезли до госпіталю, щоб перевірити стан їхнього здоров’я, а вже незабаром Ейдена відправили до Британії, щоб він нарешті побачив рідних. Тоді на зустріч із ним приїхали кохана, сестра та батьки.
Після полону, зізнається Ейден, йому було нелегко, він навіть пережив депресію. І лише коли повернувся в Україну у травні цього року його психологічний стан значно покращився. Каже, завдячує цим своїй нареченій. Діана – українка, родом із Кропивницького.
Пара познайомилась через інтернет, а наживо побачились вперше під час ротації Ейдена. Минулого року молодята збиралися одружитися, але війна зруйнувала усі плани. Тож планують побратися уже найближчим часом. А от повернутися на фронт Ейден не може – умови обміну це забороняють. Натомість він планує вести репортажі про війну на своєму Ютуб-каналі.
Для мене найкраще, що я можу зробити, це використовувати платформу, яку я маю, щоб підвищити обізнаність і захищати тих, хто все ще перебуває в полоні, і допомагати повернутися додому до своїх сімей, – каже Ейден.