Права є, а можливості поки немає. Голова комісії Мінкульту Мар’яна Томин називає головні результати їхньої майже 3-місячної роботи у Києво-Печерській лаврі. За цей час, попри перешкоджання, шалений опір і тиск з боку представників Московського патріархату та колишнього багаторічного намісника монастиря Павла, їм таки вдалося перевірити стан будівель та майна, яке належить державі. Національний заповідник акти прийому-передання підписав, а монастир – відмовився. Так само як відмовляється звільняти лавру.
Зовсім скоро почнеться засідання суду, яке має стати остаточним звільненням лаври від представників “русского міра”, які керували нею з початку 1990 років. За цей час вони здійснили тут чимало порушень. Найкричущі – це незаконна перебудова і забудова духовної святині, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО. Загалом на території Нижньої лаври з’явилося 36 нових об’єктів, 15 з яких – це капітальні споруди.
Представники Московського патріархату подали вже два позови до Господарського суду Києва. Намагаються знову потрапити у храми Верхньої лаври, але суд відхилив це прохання. А в іншій справі УПЦ МП хоче визнати незаконним розірвання з ними договору оренди державного заповідника.
Пришвидшити усі процеси, і не лише у Києво-Печерській лаврі, значно б допоміг закон про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, центри яких в країні-агресорі. Але народні депутати поки ніяк не почнуть його розгляд.
Ситуація у Києво-Печерській лаврі переходить у юридичну площину. Подальшу долю майна Національного заповідника тепер вирішуватимуть у судах. А ця справа в Україні може затягнутися на місяці, а можливо, і роки.