Росіяни без упину б’ють по залишках Авдіївки, Сіверська, Торецька та Нью-Йорка. Ці населені пункти на Донеччині найбільше потерпають від ворожих артударів та авіації. На Торецькому напрямку оборону тримають військовослужбовці 24 бригади імені короля Данила, дорога до яких пролягає трасою, що прострілюється ворогом.
До мінометників 24 бригади, які тримають оборону на околиці Нью-Йорка, ми їдемо на великій швидкості. Дорога проглядається ворогом, ще й у небі росіяни постійно тримають дрони. Проїжджаючи зрівняними із землею вулицями, дістаємося до наших захисників, та одразу ж спускаємося в укриття, бо в небі висить ворожий дрон.
Живуть мінометники у підвалі завглибшки три метри. Від прямого влучання авіації він не врятує, проте від менших калібрів захистить.
– Коли дрон, нас повідомляють, щоб ми йшли в укриття. Ми ховаємося й ніхто не ходить, бо можуть засікти. Бувало, і танчик працював по нас, на першій позиції: вертушки, СУшки, бувають і авіабомби. Тож намагаємося не ходити, – каже військовослужбовець 24 ОМБр ім. короля Данила Руслан.
З усіма захисниками спілкуємося виключно в укритті, бо якщо ворог помітить рух на вулиці, прилетить з артилерії.
На щастя, коли був минулий обстріл із САУ, з особового складу ніхто не постраждав, втратили лише міномет. Та це зовсім не проблема, кажуть бійці, бо одразу ж отримали новий – 120 калібру.
Міна вагою 16 кілограмів дістає ворога на відстань до шести кілометрів. Бійці зауважують, що ближче рашисти, то легше їх накрити. До всього, на цих позиціях є всі можливі типи мін 120 калібру.
– Є уламково-фугасні, є фугасні, є димові, є світлові. Наприклад, якщо ми вночі працюємо, то підсвічуємо, щоб піхота бачила противника. Воно все освічується червоним кольором, просто як білий день, – розповідає військовослужбовець 24 ОМБр ім. короля Данила Михайло.
Сьогодні у бійців роботи ще не було, натомість вчора відстріляли декілька мін. Та таку інтенсивність стрільби не порівняти з тим, що було два тижні тому. Тоді у ворога відбулася ротація, тож росіяни одразу ж почали атакувати наші позиції – як живою силою, так і технікою.
Під час нашої розмови у небі гуде дрон, тепер його чути. Бійці чекають, поки він полетить, а тоді може бути команда до роботи. Мінометники на цих позиціях вже кілька місяців, і через те, що більшу частину часу перебувають у підвальному приміщенні, то встигли його облаштувати та просушити. Кажуть, до зими готові.
– Як не ми, то хто, налаштовані – одну зиму пережили, ще одну переживемо, так помаленьку, – усміхається , військовослужбовець 24 ОМБр ім. короля Данила Василь.
Перебуваючи під постійними обстрілами та живучи під землею, бійці дуже сумують за своїми родинами, тому, користуючись можливістю, передають привіт рідним.
Після декількох годин із мінометниками в укритті бачимо – ворожий дрон відлітає, а нас просять залишити позиції, бо будь-якої миті ворог може знову підняти у небо очі.
