ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Щоб батьки не ховались від снарядів! Історія трьох українських воїнів

Коли війна прийшла у їхній дім, вони пішли його захищати. Хтось – одразу після початку російської агресії, когось спочатку навіть відмовили у військкоматі, бо був надто юним. В кожного з них за спинами в буквальному значенні – рідний дім.

Федорович – із Луганщини, і хоча його місто не було окуповане, то російської агресії чоловік не пробачив і пішов воювати за рідну землю. Він – найстарший боєць батальйону Айдар.

Андрій підписав контракт два роки тому. Війна зачепила його рідне місто. Воно було окупованим, поранених із Дебальцевого везли, насамперед, сюди. Війни не було б, вважає Андрій, якби люди не повірили шаленій російській пропаганді, а деякі чиновники і силовики не стали колаборантами і не сприяли російським окупантам.

Читайте: Загострення на Донбасі: ворог стріляє із забороненої артилерії та мінометів

Чоловік не хоче, щоб його батьки знову ховалися від російських снарядів, тому він тут. А обстріл може початися будь-якої миті. Днями російські окупанти застосували підствольні гранатомети і пошкодили укріплення. Добре, що у цей час біля місця, куди влучив вистріл ВОГ-25, нікого не було. Також противник часто б’є з ручних протитанкових гранатометів.

Коли почалася війна, Євгену було 18. Він пішов у військкомат рідного містечка на Луганщині і попросився на передову. Воєнком його відмовив, сказав, надто юний. Хлопець підписав контракт у 2016. Через півтора місяці контракт закінчиться. Євген хоче поїхати додому. Каже, хоче трохи відпочити і відновити здоров’я. Має контузію, носить кілька уламків у тілі.

У кожного з цих чоловіків за плечима рідний дім. Вони не стали ховатися від бойових дій. Кожен із них воює, щоб звільнити рідний Донбас від окупантів і почати відбудовувати його.

До слова, бронежилет і каска можуть не врятувати! Яку зброю застосовує ворог на Донбасі.

Теги:
Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка