З початком наступальних дій на фронті побільшало роботи у бойових медиків, особливо в тих, хто працює безпосередньо на передовій. Коли надходить інформація про пораненого, медики 30 бригади, які чергують на Бахмутському напрямку виїздять на виклик.
На позиції машина із передової передає пораненого і повертається на нуль. Після перев’язок, уколів, підбадьорювань та всіх необхідних маніпуляцій пораненого везуть до стабілізаційного пункту. Далі бійцем займатимуться медики 10 бригади, потому – відправлять до шпиталю.
Щоб не гаяти часу, допомогу надають у дорозі. Просто у салоні можна проводити реанімацію. Якщо ситуація того вимагає, одразу везуть в госпіталь, оминаючи стабілізаційний пункт.
Перед виїздом бригаді повідомляють кількість поранених, їхній стан. Медики приблизно розуміють, до чого готуватися. Але коли тривали тяжкі оборонні бої за Бахмут, деякі з медиків уперше мали справу, наприклад, із заброньовою травмою, про яку раніше чули тільки на лекціях.
На своїй, як вони кажуть, звичайній роботі, медики щодня бачать ціну захисту української землі, кожного звільненого кілометра. Сил надає винагорода за їхню працю – врятовані життя.