Довели усьому світу: українці – незламні і в боях, і після поранень. З Ігор Нескорених нещодавно до Черкас повернулися Вадим Мазніченко та Максим Дмитраш. Вадим виборов золото у складі збірної у стрільбі з лука та дві бронзи в індивідуальних змаганнях зі штовхання ядра. У Максима – дві срібні медалі у стрибках в довжину та у веслуванні на тренажерах. І це попри важкі поранення, які обидва отримали, захищаючи свою країну.
До омріяних медалей Вадим Мазніченко торував важкий шлях. До 2014, розповідає, взагалі не займався спортом. З початком антитерористичної операції його мобілізували у другу хвилю.
Після бойового злагодження у теробороні, куди потрапив, поїхав з побратимами на Одещину, тоді очікували нападу ворога з Придністров’я. А далі – на нуль у Старогнатівку. Менше ніж за місяць там дістав важке поранення під час мінометного обстрілу. Потім – тривале лікування, реабілітація і протезування. Втратив ліву руку і праву ногу.
До Invictus Games готувались цілий рік, в Україні і за кордоном, каже один з тренерів Вадима. Тренування щодня, з одним вихідним на тиждень. Роман готував Вадима у штовханні ядра. Для цього на базі у Черкасах навіть облаштували спеціальне крісло.
Від самого початку ставили за мету отримати медаль, ділиться тренер. Адже, пояснює, на цих іграх виступати можна лише раз на чотири роки. І Вадим цим шансом успішно скористався.
– Кажу Вадиму, в тебе є єдиний шанс отримати медаль і залишитись в історії і як спортсмена високого рівня. Через те і результат такий, що ніяких таких поблажок не було, – каже заслужений майстер спорту, тренер Вадима Мазніченка Роман Данилюк.
Два срібла зі стрибків у довжину та веслування на тренажерах. На підготовку до Ігор Нескорених у Максима Дмитраша було три місяці.
Усвідомлення результатів змагань, каже, прийшло вже дорогою додому: наскільки великою була там відповідальність і конкуренція. Суперників під час змагання у греблі у Максима було 110. Але він, каже, виклався на максимум.
– Я виходив абсолютно спокійним. Так, як я гріб тоді, я ще ніколи так не контролював тренажер. Я відчував його повністю, цілком, – розповідає військовослужбовець, учасник української збірної на Invictus Games Максим Дмитраш.
Загальною фізичною підготовкою до змагань і греблею на концепті займався з Максимом Олексій Назаренко. Тренер і вмовив його взяти участь в Invictus Games.
– Я дуже задоволений його результатом. Треба своїм прикладом давати ветеранам і підростаючій молоді, що людина, яка вижила після такого ракетного обстрілу, пережила дві коми, страшні поранення, своїм бажанням, – впевнений майстер спорту міжнародного класу, тренер Максима Дмитраша Олексій Назаренко.
Бойовий шлях Максима розпочався 2014. Під час повномасштабного вторгнення поліцейський підрозділ, в якому служить Максим, відстоював Київщину, потім Сумщину й Харківщину. Торік у травні військовослужбовець дістав важкі поранення внаслідок прильоту ворожих ракет у Запорізькій області. Позиції спецпризначенців здали місцеві. Прилетіли чотири ракети типу Калібр. Тоді 22 людей загинули, багато було поранених, розповідає Максим.
Місяць на лікування, операції і стільки ж на реабілітацію. Але вже тоді Максим відновив заняття спортом. І повернувся на службу до Нацполіції. Каже, спорт – це для нього стиль життя. Попри те, що лікарі сказали не можна.
Нині Максим повернувся до роботи у підрозділі спецпризначення. Але амбіцій у спорті не залишає. Вадим поки відпочиває, а далі знову торуватиме шлях до своєї мрії – потрапити на Паралімпійські ігри.