У Шевченківському заповіднику хочуть створити просвітницький простір, щоб оживити та зробити одним із найбільш відвідуваних в Україні. Ідею почали втілювати з нагоди 30-річчя відновлення першого народного музею Шевченка – Тарасової світлиці на Чернечій горі в Каневі.
Доглядачка Людмила Іванівна оберігає кожен експонат Тарасової світлиці. Від самого початку її створення люди несли сюди пам’ять про Кобзаря.
Кімнату Народного музею відтворювали за старими світлинами. А кімнату охоронця Івана Ядловського, який свого часу жив у цій хаті та оберігав могилу Шевченка, – за спогадами колишньої працівниці заповідника.
Вперше хату збудували в 1884 році поблизу могили Кобзаря на народні гроші. Коли звели музей, її розібрали. А 30 років тому відновили знову.
Три роки тому будинок реставрували. Тоді до цього долучилися відомі українці. Народна артистка України Наталя Сумська сюди їде за першої ж нагоди.
– Щойно ступаєш на канівську землю, охоплює благодать. Без метушні, яка оселилася в мегаполісах. Недаремно Тарас Григорович обрав саме це місце. Добре, що воно реставрується, відроджується, зберігається, – сказала Наталя.
Цехмайстер Михайло Товкайло – один з небагатьох, хто популяризує українську епіку, думи, історичні та козацькі пісні, балади.
– Інструмент як у мене – це народна бандура. Після Другої світової війни тільки одна людина у світі грала на ній, – розповів Михайло.
Керівництво заповідника разом із громадськими діячами та меценатами прагне створити на Чернечій горі цілий просвітницький центр.
– Тут бандуристи, кобзарі, поети, письменники, художники. Все це має ожити. Дух, енергія повинні підживлювати. Моя ідея – перетворити заповідник у просвітницький центр, – сказав засновник фонду Рідна країна Микола Томенко.
Водночас відвідувачі чекають на розвиток інфраструктури довкола заповідника, щоб разом із відвідинами музею Шевченка туристи могли вивчати традиції, місцеву кухню, половити рибу та переночувати.