Позиції ворога поблизу Дебальцевого у прямій видимості, тож із сутінками тут час від часу стрілецькі бої.
Вдень здебільшого тихо – зізнаються військові. Михайло в бінокль спостерігає за ворожим ВОПом, де бойовики, не ховаючись, облаштовують позицію.
В оптику чітко видно кілька людських силуетів у повний зріст, однак наші військові вогонь не відкривають, адже часто бойовики залучають для облаштування своїх позицій наших військовополонених або мирне населення.
Для львів’янина Анатолія ці донецькі степи в районі Дебальцевого стали другою батьківщиною. В липні 2014 пішов добровольцем в батальйон Артемівськ.
Брав участь у боях за Дебальцеве в лютому 2015.
Дивіться: Літають кожен день та маскуються під зірки. Новітні російські безпілотники в АТО
Хоче завершити початку три роки тому справу, однак розуміє – лише військовим шляхом цю війну не виграти.
– Це україно-російська війна. Затяжна. На виснаження – у кого швидше здадуть нерви, і завалиться економіка. Надіюсь, ми все таки витримаємо це все, – говорить військовослужбовець ЗСУ Ворон.
До слова, перші кадри після обстрілу Красногорівки – тут.