У Києві відбувся жіночий конгрес, який присвятили жінкам у сфері безпеки та оборони, а також досвіду українок під час повномасштабної війни та розвитку ветеранського руху в Україні.
На подію завітали високопосадовці з НАТО та Євросоюзу, які розповідали про стандарти альянсу і що з цього вже запровадили в нашій армії. Іноземні гості також ділилися власним досвідом гендерної рівності жінок у збройних силах і поліції. Та аналізували, які наступні кроки варто робити в Україні.
Досвід жінок у НАТО розвиває Меллінда Сіммонз, посол Великої Британії в Україні. На прикладі її країни точно можна вчитися. З 2016 року Велика Британія зняла обмеження на службу жінок у підрозділах так званого ближнього бою. А з 2018-го армія королівства відкрила для жінок усі військові спеціальності. Вони можуть служити в елітних підрозділах спецоперацій, навіть у Спеціальній повітряній службі.
Усе це реально досягнути в українській армії. Утім потрібне менторство жінок з-за кордону, жінки мають чути про свої права, аби їх вимагати. В Британії українські жінки так само, які чоловіки, проходять військові тренування. Однак, на думку Меллінди Сімонз, дискримінація відчувається навіть в тому, яка незначна кількість наших співвітчизниць там присутня.
Саме вивчати гендерну рівність в армії оборони Ізраїлю поїхала співзасновниця конгресу, віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк. Вона зазначає, що ізраїльська армія на сьогодні найбільш фемінізована, однак це був складний шлях. Жінки складають понад третину особового складу Цахала. 92% армійських спеціальностей відкрито для жінок, понад половина офіцерів – це жінки. Перша жінка-генерал з’явилася 1986 року. Нині їх в Ізраїлі 20.
Одна з генералів й України виступала на Конгресі – це міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна. З власного досвіду вона переконана: жінками треба не лише рівність в армії, однак й інтеграція в суспільстві жінок-ветеранів. Необхідно надавати гідну роботу після служби.
Квантовий стрибок в гендерній рівності Україна вже зробила, – кажуть жінки на Конгресі. Залишається не спинятися на досягнутому і нічого не відкладати на завтра. Те, що прозвучало на жіночому конгресі, обіцяють брати на особистий патронаж.