Нещодавно Білим янголам виповнилося два роки. Це евакуаційні групи поліції Донецької області, які рятують людей із прифронтових громад, часто ризикуючи власним життям.
Начальник Білих янголів, майор поліції Геннадій Юдін розповів ведучій Яні Брензей про евакуацію людей з гарячих точок.
Як Білі янголи евакуюють людей з-під обстрілів
— Чи рахували ви, скількох людей за два роки врятували?
— Так, ми підраховуємо нашу роботу. Близько 10 тис. людей ми вивезли з прифронтових міст Донецької області. На сьогодні 1100 дітей вивезено.
— Як розпочалася ваша робота? Як з’явилася ідея організуватися в таку групу? Звідки взялася назва Білі янголи? І як взагалі змінилося за цей час те, як ви цю роботу виконуєте?
— Підрозділ створився два роки тому. Назва пішла від наших людей, від цивільного населення, яке бачило, що ми допомагаємо їм. Це й евакуація, і гуманітарна допомога, і вивезення поранених. Тому що не працювала швидка допомога, не працював зв’язок.
Нашу роботу започаткували поліцейські з Курахового, це Мар’янський напрямок.
Вони їздили на звичайній білій машині-ГАЗелі й допомагали людям. Вивозили їх з-під обстрілів, привозили гуманітарну допомогу. І одного разу люди вийшли і сказали: о, наші Білі янголи приїхали.
Я працював безпосередньо на Авдіївському напрямку. Одного разу ми приїхали на евакуацію дитини трьох рочків з матір’ю. Вони ховались у підвальному приміщенні магазину. А ховались від поліцейських.
Ми дивом їх знайшли. Переконали, що треба виїжджати, що дитина не повинна страждати від цих руйнувань, від вибухів. Дали час матері зібрати речі й буквально через два дні ми приїхали туди, на місто.
Ми вивезли їх завдяки нашим волонтерам військової адміністрації на Дніпропетровщину. Вони погодились на евакуацію за кордон, то зараз вони за кордоном. І дякували після цього, що виїхали. Така була ситуація.
— Ви теж оформили опіку над дитиною за цей час, правда?
— Через війну, після втрати нашої доньки, ми з дружиною вирішили, що хочемо подарувати сімейне тепло дитині, яка цього потребує. Ми пройшли всі навчання, це служба у справах дітей, і нам дозволили оформити опіку над дитиною. Це дитина з Донецького регіону, де були обстріли. Дитина страждала, а матір там була така, що не хотіла евакуюватися.
У нас не було часу, ми приїхали туди буквально наступного дня. Це було все швидко організовано, сплановано. Ми радилися з керівництвом нашого главку і під обстрілами вивозили цього малюка.
Зараз він у безпеці з моєю дружиною, з мамою. Завдяки цьому у нас з’явилася сцена життя. Щодня бачиш, як адаптується дитина, як вона сміється і навчається чомусь новому. І це найкраща нагорода для нас.
