Їй – 24, а вона вже шостий рік випалює ворога з нашої землі. У військкоматі її відправляли варити борщі та йти заміж, натомість вона командує відділенням зенітно-артилерійського взводу. Повномасштабне вторгнення Вікторія на псевдо Руна разом зі своєю 56 мотопіхотною маріупольською бригадою зустріла на фронті. Тоді це були околиці Донецька – Піски. Нині – Бахмутський напрямок.
Зенітна установка набагато старша за командирку відділення, дальність – невелика, до трьох кілометрів. Тож під’їжджає Віка до ворога на пряму видимість.
Під Бахмутом, каже Віка, ландшафт набагато складніший із перепадами висот, ніж під Донецьком, де її підрозділ зустрів ранок 24 лютого.
До військкомату Віка пішла у 19, майже відразу після школи.
– Такі подивилися, посміялися, типу, нащо воно тобі, ти така маленька, вийди заміж, вари борщі, сиди вдома, – каже військовослужбовиця ЗСУ Вікторія.
Рівно стільки ж, скільки служить Віка, із нею воює песик Шон. Живе він у бліндажах.
Робота бригади Руни – прикривати піхоту, розчищати посадки й шлях штурмовикам. Віка з напарником часто вибігають у поле без бронежилетів, бо не має бути нічого металевого, щоб бусоль, прилад для наведення, спрацювала без похибки.
Під Бахмутом нині Сили оборони тиснуть на росіян і потихеньку просуваються, вичавлюючи окупантів з посадок та бліндажів.
Повертається з одного із бойових виїздів Віка з трояндами, хтось із побратимів зірвав на ходу. Таких виїздів у їхнього відділення може бути один, а може бути й сім на добу.
Дівчина впевнена, що ефективно воювати можна навіть на старій радянській техніці, старшій за командирку.
Щоб зберегти якомога більше життів та допомогти Силам оборони просуватися, Віка збирає на мобільні антидрони, які захистять зенітні розрахунки від Ланцетів та камікадзе окупантів.