Різні долі та, певною мірою, світогляд, втім однаковий підсумок – поранення та полон. Мобілізований менеджер Олексій провів 20 днів на самоті у бліндажі, бо його полишили спільники. За цей час, певнить, багато переосмислив та усвідомив, про що й намагався розповісти телефоном матері, яка, щоправда, не повірила, що із її сином тут поводяться пристойно. Кримінальник Богдан добровільно вирушив на війну, хотів чисту біографію. Та вірить, що Донецьк і Луганськ то Росія, а Крим подався під московську окупацію – добровільно.
42-річний Олексій – продавець побутової техніки з Омська, мобілізований торік восени. Стояли, каже на Луганщині та наприкінці літа його підрозділ перекинули на Запоріжжя.
– Наше подразделение, наша рота, узнала, что мы в кольце, окружены. Была дана команда командира роты прорывать это кольцо, – каже військвополонений Олексій.
Чоловік отримав поранення у плече та лишився на самоті. Каже, перев’язався, а коли відповзав його атакував ще й безпілотник.
– На меня скинули две гранаты. Получил еще два осколка под лопатку. Раненый дополз до ближайших блиндажей, это оказалась брошенная позиция. Там были остатки воды, некоторое количество сухпайков. И вот растягивая я прожил на этих позициях 20 дней, – розповідає чоловік.
За ті 20 днів на самоті, допоки його у тому бліндажі не знайшли українські вояки, каже, думав багато про що.
Богдан – сидів у в’язниці за наркотики. З трьох років лишалось півтора, втім, спокусився на пропозицію Міноборони. Хоч, каже, знав про долю інших в’язнів з його колонії, які теж раніше захотіли чисту біографію.
– Процентов 50, наверное, мертвы, процентов 30 с ранениями в госпиталях. И процентов 20 вернулось домой, – розповідає військовополонений Богдан.
Він зазнав поранення та потрапив у полон. Чоловік не приховує – щиро вірить токсичній російській пропаганді ще з часів наративів Кримнаш та распятого мальчіка
– Донецк, Луганск – это Россия. Они там провели какой-то референдум и проголосовали, что отсоединились от Украины и хотели присоединиться к России. Крым точно так же первый отсоединился, – шокує Богдан.
Олексій телефонує матері, яка, вочевидь, теж перебуває під впливом агресивної кремлівської пропаганди. Бо жінка, в якої мало не сталася істерика, не вірить, що з її сином поводяться гідно.
– Я нормально, я сейчас нахожусь в плену. Все нормально со мной. Здесь хорошо относятся, кормят, перевязали. Тебе надо сьездить в военкомат и в курс дела поставить, – розповідає матері чоловік.
– Я все слышу, но я не поверю, что в плену там все нормально, – каже мати.
Обидвоє полонених, із якими нині працюють слідчі СБУ, певнять – після обміну, за будь-яку ціну, на війну вже не повернуться.