Потрапила у полон за те, що роками допомагала ЗСУ. Жорстокі допити, побої та катування – все це довелося пережити мешканці нині окупованого міста Рубіжне на Луганщині. Вона витримала сім місяців полону, після чого повернулася в Україну та зараз проходить курс реабілітації.
Пані Ольга шила форму, плела маскувальні сітки та закупляла медикаменти на потреби армії. Гроші збирала через соціальні мережі. Переживши двомісячну окупацію міста у 2014 році, сподівалася, що під час повномасштабного вторгнення росіяни також не чіпатимуть її. Тому у березні 2022-го під обстрілами продовжувала плести маскувальні сітки та готувала чергову медичну допомогу для ЗСУ.
У Рубіжному на той час вже не було жодних комунікацій. Щоб вижити, Ольга щодня ходила по воду та гуманітарну допомогу. Увесь час, поки був зв’язок, її вмовляли виїхати з міста син і донька, та, коли жінка наважилася, вже було пізно.
1 квітня 2022 року закарбувалося їй на все життя. Окрім ліків для ЗСУ, вдома у Ольги було багато волонтерських нагород та символіки, тому її одразу ж повезли на підвал. Того ж дня жінку відвезли в окупований Старобільськ, згодом у СІЗО Луганська, щодня її катували.
Знущання та побої продовжувалися протягом усіх семи місяців полону. До всього жінку морили голодом, не давали навіть воду, а все тому, що Ольга не корилася.
У вересні 2022 року росіяни сказали жінці, що вона проходить за списками військовополонених – це була єдина надія на повернення до України, тому Ольга терпіла побої та чекала. Так і сталося, у жовтні, після семи місяців полону, окупанти вивезли жінку з пакетом на голові на територію України разом зі 108 військовополоненими жінками.
Ольга плакала, не могла повірити, що нарешті вдома. Тепер чекає завершення реабілітації, аби разом з донькою плести маскувальні сітки для ЗСУ. А найбільше мріє повернутися до рідного міста.