Ялинка як елемент пропаганди. Новий рік як політичне свято. За радянських часів Новим роком намагалися замінити Різдво. Замість традицій релігійних – нові, вигадані радянськими пропагандистами. Цікаво, що зимові свята, як світські, так і релігійні, спершу забороняли. Згодом вирішили процес очолити.
Новорічні іграшки з тканини, виготовлені в Радянському Союзі в 20-30-х роках минулого століття, були заборонені.
– Коли ще остаточно не впала залізна завіса, в СРСР було доволі багато туристів. І, як правило, їм продавали ці іграшки. У валютних магазинах, звичайні громадяни СРСР їх не могли купити. На кожній із них було написано made in USSR, – розповідає колекціонерка Марина Лук’янова.
Це дуже цинічно, бо ні Різдва, ні Нового року в СРСР тоді не було. На виставці в Музеї історії Києва відтворено типову кімнату сторічної давнини. Ялинка в шафі, щоб її можна було швидко сховати. Бо свята скасували у 1927-му як буржуазний пережиток. Заборона тривала менш ніж десять років. А 28 грудня 1935 року у Правді виходить стаття секретаря ЦК КПБУ Павла Постишева: Організуємо дітям до Нового року гарну ялинку.
– У дореволюційний час буржуазія і чиновники буржуазії завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Чому у нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, Палаци піонерів позбавляють цього прекрасного задоволення?
Постишев – один з організаторів Голодомору в Україні. Людина жорстока і безпринципна. Запідозрити його у бажанні просто потішити дітей складно. Мета була іншою, – вважає Людмила Мороз, заступниця директора Музею історії Києва. По-перше, відволікти від жаху 1930-х.
– На мою думку, це боротьба за дитячі душі. Дорослу сформовану людину важко переконати в чомусь. А діти – це матеріал свіжий, – впевнена заступниця генерального директора Музею історії Києва Людмила Мороз.
Публікація інформації у газеті Правда у ті часи, як і трансляція на Першому тепер, означала, що рішення ухвалено на найвищому рівні, тож тепер його треба негайно виконати. Історики кажуть, що ідея виникла ще у листопаді. Тому й вдалося організувати за лічені дні. Перші ялинки в СРСР встановили в Харкові та Києві. За рік свято поставлять на ідеологічні рейки.
– Цей сценарій написав Сергій Михалков, автор гімна СРСР. І популярний дитячий письменник Лев Кассель. Сценарій був розісланий по всіх дитячих закладах Радянського Союзу, – розповідає Людмила Мороз.
Зробили і символи: Діда Мороза і Снігурку. Дід Мороз – це мікс давнього злого духа Мороза із Санта-Клаусом, сучасний образ якого у 1931 році придумала компанія Кока-Кола. Історія прототипу Снігурки, за однією з версій, ще страшніша.
– Наші предки-язичники Морозу приносили в жертву невинних дівчат. Завозили до лісу, прив’язували до дерева. Якщо замерзне – прийняв Мороз, забрав. І, можливо, ця жертва стала прототипом Снігурки, – припускає Людмила Мороз.
У сценарій радянських свят її ввели з дуже прикладною метою. Це – конферансьє, модераторка святкування. Так Новий рік став елементом пропаганди. Але водночас його полюбили, бо порівняно з іншими святами, було менш заполітизоване, каже Людмила Мороз. Іграшки ж були тематичними. Замість вифлеємської – п’ятикутна кремлівська зірка. Гірлянди з портретами партійних діячів. Внесла у виробництво іграшок корективи і війна. З вати їх було робити невигідно.
Радянські люди відкрито могли святкувати лише Новий рік, Різдво до розвалу імперії було заборонене. Але українцям, попри це, все ж таки вдалося зберегти свої традиції.
З розпадом Союзу все стає на свої місця. Різдво – релігійне родинне свято. Новий Рік – світське, легке. Нова сторінка життя навіть під час війни.