Саме вони одразу виїжджають на місця атак. Саме вони після деокупації українських населених пунктів метр за метром розміновують усіяну ворожими снарядами та розтяжками землю. Вони працюють цілодобово в максимально небезпечних умовах, а їхню справу неможливо переоцінити. Усе це про рятувальників.
За плечима цих титанів десятки тисяч урятованих життів, а ще неймовірний тягар за кожну вбиту російськими терористами людину. Півтора року повномасштабної війни не лише докорінно змінили їхню роботу, а й дали новий, хоч і страшний, досвід. Від початку повномасштабного вторгнення 80 із них віддали життя, рятуючи інших. Ще майже 300 зазнали поранень. Попри втому, без страху, з холодним розумом вони щоденно на своєму полі бою наближають нашу перемогу.
– Золоте правило – це спасіння людей. Врятоване життя – це найбільша нагорода, – зазначає співробітник ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області Ігор Тарасенко.
10 років життя Ігор присвятив справі порятунку життів. Стрес та емоції навчився опановувати. Єдине, що й досі змушує тремтіти його сталевий голос – це розповіді про вбитих російськими ракетами колег. Разом із колегою Денисом пережили найстрашніший для кожного дніпрянина день. Тоді російська Х-22 знищила два під’їзди багатоповерхівки на житловому масиві Перемога. Денис займався координацією дій, а ще – діставав людей з найвищих поверхів по конструкціях, які могли обвалитися будь-якої миті.
За плечима Дениса понад 25 виїздів на ліквідацію наслідків російських ракетних атак. Чоловік каже, що півтора року війни дали йому досвіду більше, ніж 10 років служби, але страшною ціною.
– Я грубо скажу, але краще загину я і врятую 5 людей, ніж загинуть 5, а я лишуся живим, – говорить співробітник ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області Денис Міхєєв.
Найменша помилка може коштувати життя. Тим паче – для сапера. Миколаївська область – одна з найбільш замінованих в Україні. Цифри шокують – 30% регіону, а це потенційно 754 тис. га, і досі усіяні російськими снарядами, розтяжками та мінами. Ворог методично мінував все, що бачив: поля, дороги, будівлі та навіть дитячі іграшки.
– Найважче, певно, заходити одразу на деокуповані території, коли ще ніхто там не був. Ми працювали на лінії електропередач, і поряд з нами підірвався цивільний на протипіхотних мінах – він пішов у підвал, підвал був замінований, – розповідає начальник відділення піротехнічних робіт ГУ ДСНС України у Миколаївській області Олександр Антко.
Розмінуванням зараз займаються 10 піротехнічних груп – це більше пів сотні людей. Допомагають колеги з Київщини та Рівненщини. Нині найбільша небезпека – це трава, що приховує міни. Рятує сучасна техніка. Аби керувати нею, фахівці навчалися півтора місяці в Хорватії.
У надскладних умовах працюють не тільки на землі. 6 червня окупанти підірвали Каховську ГЕС. Того ж дня група черкаських рятувальників вирушила на Херсонщину. Рівень води тоді стрімко піднявся, моментально досяг другого поверху багатоповерхівок, розповідають водолази. Щоденно рятували десять людей. І це при тому, що з лівого берега Херсонщини росіяни регулярно атакували з артилерії та реактивних систем залпового вогню будь-які рятувальні місії. Попри все, допомагали і тваринам. Тиждень рятувальники буквально не виходили з води.
Сильні та незламні, ті, що ані секунди не пошкодували, що обрали саме таку професію – рятувати людей. Вони героїчно тримають свій фронт.