У російських тюрмах та ізоляторах нині перебувають щонайменше 16 тис. українських цивільних, яких утримують без суду й слідства у 180 різних локаціях. Найбільш зловісним серед них стало СІЗО №2 у місті Таганрог.
Про це пише The Guardian.
Центр катувань для українських полонених
У січні 2023 року під час спроби виїхати з тимчасово окупованої території України Єлизавету Шилік затримали росіяни. Через кілька тижнів їй призначили допит на поліграфі. Перед перевіркою спокійно сказали: “Якщо ти його не пройдеш, то потрапиш туди, де пошкодуєш, що народилася”.
Цим місцем виявився слідчий ізолятор у Таганрозі, який до повномасштабного вторгнення використовувався для утримання неповнолітніх і жінок з дітьми.
Після 24 лютого 2022 року його перетворили на катівню для українських полонених. СІЗО №2 стало символом системного насильства, яке Росія застосовує проти цивільного населення та військовополонених.
За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, станом на квітень 2024 року зниклими безвісти вважаються 16 тис. українців.
Більшість із них не отримали жодних звинувачень, а їхнє місцеперебування офіційно не розголошується. Іноді інформація про умови їхнього утримання просочується через звільнених військовополонених.
Розслідування Forbidden Stories
Розслідування, проведене The Guardian у співпраці з Washington Post, Le Monde та іншими 10 ЗМІ під керівництвом французької групи Forbidden Stories, виявило факти систематичних катувань у щонайменше 29 місцях – 18 на території Росії та 11 в окупованих регіонах України.
Тут використовували електрошокери, імітації страт, побиття дерев’яними й металевими молотками, удари по одній і тій же частині тіла, удушення водою (вотербординг), а також принизливі практики – наприклад людину прив’язували скотчем і сідали на неї як на “меблі”.
В’язням забороняли говорити українською, годували мінімально або не годували взагалі, змушували покінчити життя самогубством. У деяких локаціях були зафіксовані смерті внаслідок катувань.
Все це – частина свідомої політики, санкціонованої на найвищому рівні в Кремлі.
Тортури є частиною російської воєнної стратегії. Це не випадковість, а організована система, яка не могла виникнути без схвалення з самого верху, – заявила спеціальна доповідачка ООН з питань катувань Аліс Едвардс.
Слідчий ізолятор у Таганрозі
Таганрог – місто на березі Азовського моря, найближче до Маріуполя, який Росія захопила в травні 2022 року після жорстоких боїв.
Саме сюди перевезли частину “цінних” українських полонених, зокрема бійців полку Азов, яких російська пропаганда зображувала як “неонацистів” і обіцяла судити показово.
Перші українські військові потрапили до Таганрога в квітні 2022 року. Їх доправляли зв’язаними, із зав’язаними очима, в армійських вантажівках із символом Z. Вони одразу потрапляли на так звану “рецепцію” – ритуал приниження: з побоями, криками, побиттям кийками.
– Це для них – священна процедура. Тебе ведуть із зав’язаними очима, а всі, хто стоїть поруч, мають обов’язково тебе вдарити, – згадує Володимир Лабузов, головний медик морської піхоти ЗСУ, який потрапив до СІЗО в квітні 2022 року.
Згодом до ізолятора почали звозити й цивільних. Різниця між військовими та “небажаними елементами” серед мирного населення для російської влади стерлася.
Хоча офіційно Таганрог вміщував близько 400 осіб, аналіз контрактів на харчування та свідчення вказують на значно більшу кількість в’язнів.
Їжа була мізерною: чотири-п’ять ложок каші на день, рідко – макарони з кістками і нутрощами. Чоловіки втрачали по 20-25 кг ваги.
Тортури у катівні
У рамках розслідування журналісти використали понад 50 інтерв’ю, фото, відкриті документи та свідчення колишніх ув’язнених, щоб створити 3D-модель СІЗО №2. У ній відтворені камери, кімнати для катувань і допитів.
До розслідування долучилися також родичі в’язнів, колишні працівники в’язниць, що пішли з посад після побаченого, та правники з окупованих територій.
Загальна картина – це не просто катування. Це цілеспрямована, масштабна кампанія терору проти українців.
Росія публічно заперечує факти катувань. Однак свідчення десятків постраждалих, супутникові знімки та внутрішні документи малюють абсолютно іншу, моторошну реальність.
Ув’язнені українці, які пройшли через російську в’язницю в Таганрозі, згадують нелюдські умови утримання, систематичні тортури та психологічне знущання.
Багатьох ув’язнених утримували із зав’язаними очима. Щоб не втратити орієнтацію, вони намагалися запам’ятовувати кількість кроків між камерами і кімнатами для допитів.
Після так званої “реєстрації” побиття не припинялися: щоденні обшуки супроводжувалися насильством, а під час допитів в’язнів катували особливо жорстоко. У Таганрозі було визначено дві основні будівлі, де відбувалися тортури – саме звідти найчастіше лунали крики.
Колишній морпіх ЗСУ Сергій Таранюк розповів, що його допитували у кімнаті з мінімальними меблями – лише стіл і стілець.
– Заходиш – і тебе одразу кидають на підлогу, починають бити і різати. Коли вже готовий говорити – дозволяють сісти, – згадує він. У Таранюка силою вибили фальшиве зізнання.
Колишня військова Єлизавета Шилік, яка на момент затримання була цивільною, розповіла, що її били кийками, катували електрикою, погрожували зґвалтуванням і нацьковували собак.
Вона двічі опинилася на електричному стільці з дротами, прикріпленими до пальців ніг. Їй вдалося почути, як охоронці скаржилися, що не можна вмикати струм довше ніж на дві години – оскільки в разі смерті доведеться складати документи.
Інші в’язні згадують метод, коли людину повністю обмотували липкою стрічкою і використовували як “меблі” – наприклад, клали на неї ноги.
В іншій кімнаті в’язнів підвішували вниз головою в позі ембріона й били протягом 10-15 хвилин. Електрошок також застосовували через старі радянські польові телефони ТА-57. Цей метод отримав назву “телефон Путіна” – дроти кріпили до мочок вух, носа або геніталій.
Система поза законом
Таганрозька тюрма – одна з 29 установ, де зафіксовано катування українців. Умови – наджорсткі. Камери переповнені, у приміщенні на чотирьох тримали вісьмох.
З листопада 2022 року в’язницю очолює Олександр Штода. Він не відповів на жодні запити журналістів, як і його попередник Геннадій Боднар та ще 35 співробітників. Двоє з них назвали умови “прекрасними”, ще один заявив, що “українців там немає”.
Хоча адміністрація відповідає за побут, ключові допити й тортури проводить ФСБ – разом зі спецпідрозділами Федеральної служби виконання покарань (ФСВП).
За даними правозахисної організації Gulagu.net, ще навесні 2022 року в межах ФСВП було дано мовчазний дозвіл на насильство. Один із колишніх посадовців розповів: “Ніхто прямо не сказав: бийте. Але всі зрозуміли. Фраза була: Робіть усе можливе. Це означало: ви вільні в діях”.
У Таганрозі, як і в інших установах, охоронці носили балаклави, звертались один до одного по позивних (“вовк”, “шаман”, “смерть”) і не допускали жодних записів тортур. Ідентифікація була навмисно унеможливлена.
Мета – інформація й приниження
Спершу тортури виправдовували потребою отримати відомості: про позиції, командирів, місцевих активістів. Але швидко насильство стало способом системного приниження українців – з етнічним підтекстом.
Правозахисник Олег Орлов, лауреат Нобелівської премії миру, заявив: “Ми бачили викрадення і зникнення під час чеченських війн. Але такого – постійних тортур впродовж місяців і років для цілих груп – не було навіть тоді”.
Речниця Азову Валерія Суботіна підтвердила, що охоронці в Таганрозі змінювались щомісяця. Їх привозили з Чечні, Дагестану, Північної Осетії, Ростова. Назви загонів – Грозний, Орёл, Булат, Росна.
Більшість цивільних утримують без жодних звинувачень. Їх називають “відрізаними” – вони не мають права писати листи, отримувати передачі, не можуть повідомити, де перебувають. Родини дізнаються місцезнаходження лише зі свідчень звільнених полонених.
Російські юристи визнають: немає юридичних підстав для таких затримань.
У російському законодавстві немає злочину “супротив СВО”. Це повністю поза законом. Навіть за Сталіна висували обвинувачення, – зазначив правозахисник Володимир Жбанков.
Один з адвокатів розповів, що навіть коли він приїжджає до Таганрога, адміністрація віддає йому папірець: “Я відмовляюся від послуг адвоката” – без імені, лише слово “адвокат”, підпис і дата.
Катування та вбивство Вікторії Рощиної
Журналістка Вікторія Рощина, яка раніше працювала на hromadske і співпрацювала з Українською правдою, Радіо Свобода, Цензор.нет, зникла у серпні 2023 року.
Вона прямувала через Польщу на тимчасово окуповані території України, щоб розслідувати викрадення цивільних. Навесні 2024-го Міноборони РФ підтвердило її затримання. У жовтні родина дізналася про її смерть 19 вересня. Тіло повернули в Україну лише у лютому 2025 року.
Росія передала тіло під маркуванням “невстановлений чоловік”, хоча на бірці було зазначено ім’я Рощиної.
Експерти виявили сліди катувань – зламане ребро, садна, крововиливи, можливе застосування електроструму. Причину смерті встановити не вдалося через муміфікацію, триває додаткова експертиза за участі французьких фахівців.
Розслідувачі з’ясували, що Вікторія побувала в Бердянську та Енергодарі, де її затримали і перевезли до катівень у Мелітополі, а згодом – до СІЗО в Таганрозі. Свідки розповідають про катування, виснаження, примус до їжі та спроби змусити її до “угоди”.
В останні місяці стан Рощиної був критичним. 8 вересня її вивели з камери, нібито для етапування, після чого вона зникла. За інформацією розвідки, Вікторія померла під час етапу.
Тіло мало ознаки розтину: були відсутні мозок, очі, частина трахеї – ймовірно, щоб приховати сліди удушення.
За офіційними даними, 80% тіл українців, які повертаються з російських тюрем, мають ознаки катувань.
Міжнародні інституції не мають доступу до місць утримання полонених. Спецдоповідачка ООН з питань катувань заявила, що Росія не допускає моніторингових місій – це, за її словами, ознака того, що “є що приховувати”.
Міжнародний проєкт Viktoriia Project ініціювало французьке видання Forbidden Stories. До нього доєдналися журналісти з шести країн, загалом 13 медіа. Серед них – Українська правда, The Guardian, The Washington Post, Le Monde, Die Zeit, Der Spiegel, ZDF, Paper Trail Media, “Важные истории”, France 24, DerStandart і Tamedia.
Фото: Вікторія Рощина