Перемоги і виклики
2025 рік став для України періодом найбільшого загострення війни від початку повномасштабного вторгнення та часом помітних внутрішньополітичних зрушень. На тлі безпрецедентної стійкості громадян країна зіткнулася з кризою в енергетиці через масовані атаки по інфраструктурі й поверненням тривалих відключень світла, а також із подальшим погіршенням демографічної ситуації.
Влада реагувала на зростання суспільної напруги кадровими ротаціями на найвищому рівні та підвищенням соціальних виплат. Водночас на зовнішній арені перемога Дональда Трампа у США помітно послабила міжнародну підтримку України, змусивши європейських партнерів активізувати власні механізми безпеки. Попри ці виклики, Україна змогла досягти важливих військових і антикорупційних результатів — від операції Павутина та випробування ракети Фламінго до успішного захисту незалежності НАБУ і САП.
Якими були головні перемоги та поразки України протягом 2025 року, а також які ключові виклики чекають на нас у 2026 році — читайте далі у матеріалі Фактів ICTV.
Фронт: важкі бої та точкові перемоги
2025 рік став періодом безпрецедентних втрат для ворога.
Ситуація на фронті, зокрема біля Мирнограда і Покровська, була надскладною протягом усього року. Ворог системно тиснув по флангах, заявив засновник благодійної організації Реактивна пошта, військовий експерт Павло Нарожний. На жаль, врешті противник протиснув наші війська так, що зараз у цій зоні величезні проблеми з логістикою.
— Це сталося не за один день — цей процес накопичувався приблизно рік. Для ворога захоплення Покровська є стратегічно важливим завданням, так само як для нас — його утримання. Вони намагалися атакувати в лоб, але нічого не досягли. Пробували й обрізати трасу, однак результату це також не дало. Місто тримається. Сподіваюся, триматиметься й надалі, — наголосив він.
Рік тому росіяни мріяли просунутися настільки, щоб мати можливість обстрілювати Харків артилерією. Тоді їм вдалося зайти у Вовчанськ, зазначив Нарожний, але окупантам не вдалося ані захопити, ані утримати місто. У 2025 році армія РФ не полишала цих спроб, однак вони обернулися для неї лише втратами.
Російські війська спромоглися також зайти на околиці Куп’янська на Харківщині і зав’язати там бої, але згодом стало зрозуміло, що їхнє знищення — це питання часу, сказав Нарожний.
Протягом року були й важливі точкові перемоги. Зокрема, операція Павутина та бойове застосування української ракети Фламінго.
Операція Павутина
1 червня 2025 року Служба безпеки України провела фінальну фазу операції Павутина, завдавши ударів по п’яти російських аеродромах стратегічної авіації.
Загальні втрати авіапарку РФ сягнули 41 одиниці. До переліку ураженої техніки увійшли літаки стратегічної авіації — Ту-95, Ту-22, Ту-160, літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50, а також Ан-12 та Іл-78.
Це була дуже успішна операція в глибокому тилу противника, яка суттєво вплинула на його спроможності, зазначив засновник благодійної організації Реактивна пошта та військовий експерт Павло Нарожний.
— До цієї операції в них уже були проблеми з Ту-95: їх завантажували ракетами приблизно на 50% від можливостей. Для чого? Щоб економити ресурс літака, а насамперед двигуна, який у них не виробляється. А ми змогли знищити 40 таких літаків, — зазначив експерт.
За його словами, СБУ змогла знищити спеціальну модифікацію літаків Ту-95, призначену для пуску крилатих ракет.
— Ці літаки — ще розробка 1950-х років, їх випускали за часів СРСР. Останні моделі з’явилися на початку 1980-х. Усі Ту-95 росіяни можуть обслуговувати лише шляхом канібалізації: один літак розбирають, щоб таким чином відремонтувати інший. Для них це величезна проблема, — наголосив Нарожний.
Бойове застосування української ракети Фламінго
Наприкінці жовтня Володимир Зеленський уперше підтвердив успішне бойове застосування української ракети Фламінго, яка продемонструвала дієвий результат. Україна планує суттєво розширити її використання вже цього року.
— В IT є таке модне слово — дизрапшн (disruption). Це коли є дуже дорогий продукт, який складно масштабувати й серійно виробляти. І раптом на ринку з’являється новий продукт — дешевший, але набагато легший у тиражуванні та масштабуванні, — зазначив військовий експерт Павло Нарожний.
Ракета Фламінго є цим новим продуктом, переконаний він.
— Фламінго зроблена на основі двигуна від навчального літака L-39 Albatros. І головне — цих двигунів у світі ще багато. Скупити їх — дуже хороша ідея. Як кажуть самі виробники, деталі з титану в цьому двигуні вони замінюють на сталеві, що спрощує ремонт. Все інше — це також максимально прості й дешеві технічні рішення, — наголосив Нарожний.
Військовий експерт пояснив, що масового застосування Фламінго українці поки не побачили. Ракета вже використовувалася в реальних бойових умовах, однак поки що — у поодиноких випадках.
— Найголовніше — нам обіцяють її масове застосування десь під Новий рік. І я вважаю цей термін цілком реалістичним, і ми можемо побачити обіцяні 7–10 ракет на добу. Більш ніж упевнений, що Фламінго у роботі ми ще побачимо, — наголосив Нарожний.
Відключення світла та удари РФ по енергетиці
Однією з головних проблем, що впливали на повсякденне життя та виробництво важливих товарів, стали відключення світла й масовані удари РФ по енергетичній інфраструктурі. Ці атаки знову оголили її вразливість і змусили країну входити в зимовий сезон у режимі кризового балансування.
У першій половині 2025 року в Україні тривало активне відновлення обладнання для генерації та передавання електроенергії, пошкодженого під час атак у 2024 році.
Проте з жовтня російські обстріли енергетичних об’єктів відновилися. Ба більше — ураження зазнали й нові цілі.
— Ремонтні роботи проводяться, перемикання відбувається. Але якщо обстріли триватимуть, відключення зберігатимуться до березня, — зазначив експерт з питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Можливість припинення атак і тепла зима, за оцінкою експерта, виглядає радше фантастичним сценарієм. У такому разі енергетики змогли б відновити ключові об’єкти, однак такий розвиток подій залишається малоймовірним.
Мирні процеси 2025 року
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США стала серйозним викликом для міжнародної підтримки України у 2025 році.
Першим сигналом змін у політиці Вашингтона стала напружена розмова Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у Білому домі 28 лютого. Вона завершилася непідписанням угоди про копалини та фактичним припиненням американської допомоги Україні.
— Тиск з боку США справді існує, і він нікуди не зник. Ми, ймовірно, зіткнемося з його другим колом, що створює для України серйозні проблеми. Як цьому протидіяти — поки складно сказати. У питанні зброї Трамп зробив те, що обіцяв, але це радше пов’язано зі змінами в стратегії національної безпеки США загалом, а не конкретно з Україною, — зазначив політолог Ігор Рейтерович.
На його думку, йдеться про мінімізацію ролі США — перехід суто до опосередкованих дій, зокрема продажу зброї європейським країнам, які вже передають її Україні.
— Тут Трамп, на жаль, виконав усе, з чим ішов на вибори. Але для нас це, звісно, великий негатив. США з партнера й навіть союзника за часів Байдена перетворилися на посередника, який нерідко підіграє другій стороні, а не Україні, — зазначив він.
Європейські країни, зокрема члени НАТО, частково замінили США, звернув увагу Рейтерович, але повністю цього зробити не можуть. Механізм закупівлі та передавання зброї Україні в Європі працює повільніше, ніж працював раніше за участі США. Це, наголошує експерт, ускладнює здатність України ефективно опиратися зовнішній агресії.
Але європейці й надалі відіграватимуть значно більшу роль, тому що іншого вибору в них немає. Зміна стратегії Трампа, з одного боку, Європу непокоїть й дратує, а з іншого — змушує, за словами Рейтеровича, визнати очевидне: їм потрібно самим думати, як діяти.
— Очевидно, вони зацікавлені в тому, щоб Україна збереглася з потужною армією та розвиненою системою національної безпеки й оборони, адже це в майбутньому стане частиною загальноєвропейської безпекової архітектури, — зазначив Рейтерович.
Переговори у Джидді 11 березня стали першим зрушенням у мирному процесі від 2022 року. Україна змогла домогтися реалізації частини гуманітарного блоку, зазначив політолог, адже життя й свобода наших громадян залишаються абсолютною цінністю.
Однак усі зустрічі між українською та російською делегаціями лише підтвердили, що Росія не має наміру завершувати війну, переконаний керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку.
Росія висуває вимоги, які не мають фактичного підґрунтя й залишаються далекими від реальності. Крім того, РФ була й залишається країною-агресором, стверджує Рейтерович.
Подальша зустріч президента США Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна на Алясці 15 серпня стала одним із ключових ризикових моментів року. Західні ЗМІ охарактеризували саміт як “театр замість дипломатії”.
— Я не думаю, що вона позитивно вплинула на підтримку України з боку США. Трамп змінив деякі свої погляди, знову дав Путіну шанс — можливість зберегти обличчя. Але ця зустріч несла більшу загрозу навіть не для України. Вона була дуже показовою з погляду майбутньої системи світової безпеки, — переконаний Рейтерович.
Там Трамп заклав те, що згодом ми побачили у стратегії національної безпеки США. Штати відходять від багатьох підходів, якими керувалися раніше. І це становить виклик для всього світового порядку, а не лише для України.
До того ж, зазначив Рейтерович, Путін цю зустріч цілком може записати собі в актив, адже, бувши ніким на той момент, він повернув собі принаймні частину суб’єктності на міжнародній арені — і досі користується нею.
У листопаді 2025 року Володимир Зеленський заявив про один із найважчих моментів історії України. Це сталося після оприлюднення американського плану “мирної угоди”, який містив 28 пунктів і фактично передбачав капітуляцію України в довгостроковій перспективі.
Найбільші суперечки викликали територіальні питання, обмеження для української армії, нейтральний статус держави, а також відсутність відповідальності Росії за повномасштабне вторгнення й численні воєнні злочини.
— Це абсолютно ганебний документ. Він є переліком забаганок РФ. Американці піддалися на них, вирішивши взяти цей варіант за основу. Документ мертвонароджений від самого початку: одна зі сторін просто не зможе виконати пункти, яких вимагає інша. Правильним шляхом було б напрацювання компромісного варіанту, але ми поки не бачимо такої готовності з боку Росії, — наголосив Рейтерович.
Ротації у владі, стійкість суспільства та демографічні виклики
У 2025 році війна досягла нового рівня загострення, зросли політичні ризики, проте суспільство продемонструвало вражаючу силу та стійкість.
Відставка уряду і призначення Свириденко
У липні Верховна Рада відправила у відставку прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Він очолював уряд понад п’ять років, встановивши рекорд за часом перебування на цій посаді в історії незалежної України.
Звільнення Шмигаля пояснювали спробою знизити суспільну напругу на тлі тривалої відсутності виборів, проведення яких неможливе під час воєнного стану.
Водночас лунали припущення, що це рішення було продиктоване бажанням Офісу президента, зокрема його керівника Андрія Єрмака. Новим прем’єр-міністром стала Юлія Свириденко. Керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович вважає, що така ротація фактично стала продовженням посилення впливу Єрмака.
— Кардинальних змін це не принесло. Якби залишився уряд Шмигаля, ми мали б ту саму ситуацію. Це лише підтверджує, що Кабінет Міністрів і надалі залишається несуб’єктним і мало впливає навіть на ті процеси, за які відповідає згідно з Конституцією, — зазначив політолог.
Відставка Андрія Єрмака
28 листопада стало відомо про обшуки НАБУ та САП у тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Уже того вечора президент Володимир Зеленський підписав його заяву про відставку.
Вплив Єрмака був настільки значним, що його неофіційно називали “другою людиною в державі”. Політолог Ігор Рейтерович припускає, що це була вимушена ротація; за сприятливіших умов Зеленський міг би залишати Єрмака на посаді й надалі.
На думку експерта, після відставки Єрмака перед Зеленським постає вибір: або зберегти неформальну систему ухвалення рішень, яку вони вибудовували разом, або повернутися до більш формальної парламентсько-президентської моделі з прозорішими механізмами влади.
Водночас, зауважує Рейтерович, багато залежатиме від того, чи прагнутиме новий керівник Офісу президента відновити або взяти під контроль систему, сформовану попередником.
Економіка і соціальна політика
Протягом 2025 року в Україні спостерігалася складна ситуація з енергетикою та демографією. Обидві проблеми безпосередньо пов’язані з масованими обстрілами та продовженням російської агресії.
Ухвалення держбюджету та підвищення соцвиплат
3 грудня 2025 року Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроєкт №14000 про державний бюджет на 2026 рік. Документ передбачає підвищення мінімальної заробітної плати до 8 647 грн та встановлення погодинної оплати на рівні 52 грн.
З 1 січня також запрацює оновлена система виплат при народженні дитини: одноразова допомога становитиме 50 тис. грн, а щомісячні виплати — 7 тис. грн упродовж першого року життя дитини.
Потреба у підвищенні виплат при народженні дитини назрівала вже давно: їхній розмір не змінювався з 2014 року, нагадує наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Світлана Аксьонова.
– Відбувалося дуже багато змін. Зростав прожитковий мінімум, рівень мінімальної зарплати, а ця допомога не змінювалася. І вона перестала відігравати роль підтримки сімей у цей складний період, коли з’являється ще одне життя, витрати збільшуються, а дохід зменшується, — сказала вона.
Тому збільшення цієї підтримки є позитивним кроком. Проте, за словами демографині, цього все одно недостатньо, адже потреби сімей сьогодні значно більші, а країна переживає надзвичайно складний період.
— Але вона матиме позитивний вплив на народжуваність, зокрема на показники. Хоча вони не будуть зосереджені, наприклад, у 2026 році — ефект від цього точково проявлятиметься. Якщо в сім’ї виникають труднощі після народження дитини, зокрема фінансові чи пов’язані зі здоров’ям матері або малюка, ймовірність появи ще однієї дитини різко падає. А якщо для сім’ї цей період більш-менш легкий, то ймовірність народження наступної дитини значно вища, — сказала Аксьонова.
Якщо ж подивитися на загальні дані, зокрема за перше півріччя, можна стверджувати, що демографічна ситуація в Україні залишається вкрай несприятливою. За словами Аксьонової, її вже характеризують як демографічну кризу.
Вона звернула увагу, що кількість померлих майже втричі перевищує число народжених. Така тенденція зберігається вже другий рік поспіль — порівняно з 2024 і 2023 роками, причому реальні показники смертності можуть бути навіть вищими.
Антикорупційні успіхи
Другою ключовою перемогою 2025 року стала операція Мідас — розслідування НАБУ та САП щодо масштабної корупційної схеми в енергетичній сфері. За даними слідства, через відкати у 10–15% під час державних закупівель з бюджету було виведено понад $100 млн.
Операція Мідас, акції на захист НАБУ і САП, антикорупційна політика
Зокрема, підозри оголошено бізнесмену Тимуру Міндічу, ексраднику міністра енергетики Ігорю Миронюку, виконавчому директору Енергоатому Дмитру Басову, працівникам бек-офісу Олександру Цукерману, Ігорю Фурсенку, Лесі Устименко та Людмилі Зоріній.
Після оприлюднення деталей операції стало зрозуміло, чому напередодні Верховна Рада просувала законопроєкт №12414, який фактично позбавляв НАБУ і САП незалежності.
Документ не отримав підтримки після масових мітингів під гаслом Руки геть від НАБУ і САП, що відбулися в Києві, Львові та інших містах. Це став новий рівень об’єднаності суспільства, переконаний політолог Ігор Рейтерович.
На його думку, це було важливо передусім тому, що суспільство нагадало про своє існування.
— Тема здавалася віддаленою від безпосередніх інтересів громадян, але вона виявилася достатньо тригерною. Для влади це стало шоком: там розраховували, що ситуацію можна буде просто оминути і ніхто не виходитиме на вулиці на захист НАБУ і САП, — зазначив Рейтерович.
Суспільство стало на захист інституцій, які не мали втратити свою незалежність. Ризик полягав у тому, пояснив політолог, що українців могли позбавити дієвої антикорупційної інфраструктури — тієї, яка, судячи з подальших подій, справді намагалася протидіяти корупції в Україні.
— Це дуже позитивний сигнал для громадянського суспільства, застереження для влади й водночас стимул для активнішої роботи НАБУ і САП, — вважає Рейтерович.
Які тренди будуть ключовими у 2026 році
Ключовий тренд — це спроба завершити війну.
З цією тезою погоджуються всі експерти, адже саме мирна угода та узгоджені пункти стануть найважливішими факторами, які визначатимуть подальше життя українців і всього світу.
— Це по-різному впливатиме на підходи до ремонту та відновлення енергетики. Ворог постійно змінює тактику — зараз вони атакують фактично все одночасно. Тож ключовими залишатимуться воєнна динаміка: чи триватиме війна, і чи продовжиться енергетичний терор, — зазначає експерт з питань енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Засновник благодійної організації Реактивна пошта, військовий експерт Павло Нарожний припустив, які тенденції на фронті спостерігатимуться у 2026 році. Серед них:
- масове застосування дронів;
- максимальна роботизація;
- автоматизація логістичних процесів;
- використання українських гаубиць Богдана, засобів РЕБ та іншої зброї;
- розвиток авіації;
- завершення переходу на корпусну структуру армії.
— Ми за рік отримали Mirage, підписані перспективні договори про Gripen і Rafale. Це питання дуже довгого часу, але я все одно бачу шалений розвиток Повітряних сил України. І з погляду систем ЗРК, і літаків, які вони отримують, і навчання пілотів нового покоління, і найголовніше — успішності їхньої роботи. Це також удари з повітря по ворогу з використанням керованих авіаційних бомб поки що західного виробництва. Я думаю, це питання часу, коли з’являться українські керовані авіабомби, якими ми знищуватимемо ворога, — наголосив Нарожний.
Крім того, засоби РЕБ відіграють зараз величезну роль. Яскравий приклад — поява нової загрози для наших мобільних вогневих груп від дистанційно керованих Shahed.
— Уже був випадок, коли по одній мобільній групі прилетів Shahed, явно керований оператором. Як боротися з такими Shahed у масовій кількості? Лише засобами РЕБ. На кожну групу потрібно ставити пристрій, який глушитиме дрон, щоб він не міг передавати сигнали з відео, — припустив військовий експерт.
Перехід на корпусну структуру хоч і стався на папері, але по факту ще не закінчився, тому що не всі корпуси до кінця сформовані. Але Нарожний більш ніж упевнений, що цей процес закінчиться, після чого українці воюватимуть саме у форматі корпусної структури.
9 грудня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що завершено перехід на корпусну структуру. За його словами, всі корпуси прийняли свої смуги відповідальності, розвантаживши оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні угруповання (ОТГ і ОСУВ).
На думку політолога Ігоря Рейтеровича, війна, найімовірніше, триватиме й надалі. Головне завдання України — максимально утримати нинішні позиції. Для цього, підкреслює він, необхідно зберегти боєздатну армію, підтримку Європи та хоча б нейтралітет США.
— Якщо нам вдасться це зробити, у Росії точно почнуться великі проблеми. Вони вже є — і російське керівництво це усвідомлює. Можливо, саме тому наступного року ми побачимо реальні перемовини. Але для цього нам у найближчі місяці треба вистояти. У будь-якому разі наступний рік буде роком складних і не завжди справедливих рішень. Та ключові цілі залишаються незмінними — зберегти державу та суб’єктність, — переконаний він.
Як стверджує президент Володимир Зеленський, наразі перебіг подій значною мірою визначається ситуацією на фронті та можливостями українських військовослужбовців.
– Подивимося, як це все відбуватиметься далі. Зараз насправді багато що залежить, я вважаю, від нашої армії. Що українські військові можуть стримувати, як вони можуть стояти, де можуть знищувати окупанта. Це впливає на всю дипломатичну конструкцію, – переконаний він.
Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов спрогнозував, що сприятливі обставини для завершення бойових дій відбудуться на початку або у середині лютого 2026 року.
– Ми будемо наближатись до цього зимою, давайте так скажу. Наше вікно знову відкриється в середині лютого. Всі події будуть на початку – в середині лютого, – припустив Буданов.
Ключові виклики 2026 року будуть зосереджені на спробі завершити війну, зберегти зовнішню підтримку попри послаблення допомоги США, протистояти енергетичному терору Росії та впоратися з гострою демографічною кризою.
Текст – Юлія Захарченко, дизайн – Олександр Шатов