Є багато міфів про західних консультантів та західних лобістів політичних партій. Але, по-перше, потрібно розділити цілі політиків та партій для західних комунікацій.
Читайте: Рекс Тіллерсон: чого чекати Україні і якою буде співпраця з Росією
Оптимізація образу
Подібний цикл комунікацій передбачає здебільшого спілкування з авторитетною пресою, розміщення інтерв’ю та публікацій про позицію особистості.
Наприклад, розміщення позиції пана Бойка в європейській пресі з приводу мирного врегулювання минулого року.
Подібні публікації використовуються й в Україні, на них посилаються вже вітчизняні журналісти й самі партії додають собі ваги.
Зазвичай це корисно опозиції в українських реаліях.
Встановлення публічних контактів для проектного менеджменту
Така ситуація необхідна для стійких структур чи політиків, що вже заявили про стійкий вектор свого розвитку.
Наприклад, коли партійній структурі необхідно впровадити систему навчання для активу. Партія наймає консультантів для визначення партнерів, написання зрозумілого проекту, презентацій, пропозицій, встановлення контактів та реалізації задуманого.
Як результат перемовин — на проект партнери виділяють ресурси, діляться досвідом тощо.
Така робота зазвичай довгострокова.
Приклад — навчання міжнародними фондами партії Удар, встановлення контактів для спільного партнерства у векторі розвитку сільгоспкооперації з європейськими профільними організаціями.
Встановлення кулуарних контактів
Така ситуація вкрай важлива для політиків чи партій, що знаходяться під тиском влади чи хочуть превентивно пропрацювати контакти для “карт бланшу”. Наприклад ситуація з Онищенко могла бути інакшою якби його позицію була відома вагомим людям і політичних лідерам в ЕС завчасно, якби бізнесмен мав потужні програми розвитку оа фундації на заході. По хорошому заснування таких практик та напрацювання зв’язків справа часу але в практиці України такі речі скоріше характерні для великого бізнесу та опозиції.
Танці з бубном чи професійна робота
Навіщо наймають західних консультантів? Насправді будучи фаховим й маючи відповідні контакти на Заході можна здійснювати подібні проекти й із українських офісів. Але таких фахівців у країні можна порахувати на пальцях, тому політики й звертаються до західних компаній.
Інформаційні агентства, журналісти та інші учасники процесу не працюватимуть аби з ким, для них важлива репутація та розуміння нормального pr процесу, а не позиція “розмістіть оцей текст, який написав помічник”, коли матеріал який не цікавий нікому, окрім замовника…
Авторитетним виданням потрібні цікаві матеріали, цікаві для їхньої аудиторії. Не виключено, що вони можуть бути корисним і замовнику, але вони завжди якісні та відповідають стилю видання.
Якщо говорити про спілкування з авторитетними персонами, тут приходять на допомогу компанії зі спеціалізацією pa, gr, pr, political communication або грамотні українські партнери. Насправді перші особистості не зустрічаються просто так, а від зустрічей з одним із сотень евродепутатів змісту не буде, тому контент буде першочерговими.
Лобісти вітчизняних політиків
Чому часто такі проекти називають лобійованими? Насправді це помилкове розуміння проектів та самого терміну. Лобізмом можна назвати, наприклад, нові вигідні програми фінансування агрогалузі американськими державними фондами або залучення партнерів до реалізації проектів великих технопартків (але якщо ми подивимося прискіпливіше, то успішного лобізму не було, всі “перемоги”, здебільшого, взаємо-вигідне кредитування).
Звісно можна наймати для встановлення особистих контактів і секторальних лобістів, що мають хорошу мережу контактів, але це ніяк не основна функція подібних професіоналів.
Читайте: Рекс Тіллерсон: чого чекати Україні і якою буде співпраця з Росією
Скажу відверто, що попри розуміння вітчизняних еліт та частини виборців, позиціонування нашої країни в цілому та перших, других, третіх осіб окремо, не надто професійне та чітке на Заході.
Є розуміння загальнолюдських цінностей та неприйняття позиції Росії, але це не значить позитивне сприйняття політикуму країни.