Прогнози аналітичних центрів та експертів на 2024 

Окремі західні аналітики та ЗМІ вказують, що одним зі способів деескалації у російсько-українській війні є або заморозка конфлікту, або ж тимчасове перемир’я між Києвом та Москвою. Особливо яскраво подібні повідомлення почали з’являтись після статті головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного для The Economist, в якій він писав про загрози від переходу України до позиційної війни.

Втім українські політики в один голос застерігають західних партнерів, що призупинення бойових дій з обох боків призведе лише до нарощення Росією військових сил та дозволить їй відновитись, щоб потім знову атакувати Україну.

Український політолог Володимир Фесенко каже, що серед західних країн панують різні думки, зокрема є і прихильники заморожування конфлікту.

– Але зараз, я думаю, для них холодним душем стали заяви Путіна (під час пресконференції, – Ред.). Путін не хоче заморозки конфлікту. Він хоче капітуляції України. Поки що про мирні угоди не йдеться, – каже він.

На думку Фесенка, для російського диктатора сьогодні існують два основних варіанти: або продовження війни з суттєвими ризиками для Росії, або ж спроба провести переговори.

Для очільника Кремля одним з головних чинників для ухвалення рішення стануть вибори президента США, вважають політологи.

– Якісь переговори більш-менш реальні. Розпочнуться вони після завершення президентських виборів в США, незалежно від результату, хто б не переміг. Переможе Трамп, тоді може бути тиск з його боку і зменшення допомоги для України як воєнної, так і фінансової, хоча б на певний час, що нас просто примусить до ведення мирних переговорів, – вважає політолог.

Оскільки для Сполучених Штатів більш важливою є геополітична конкуренція з Китаєм, то Вашингтон може висунути умови Москві щодо призупинення зближення із Пекіном.

– Тоді питання щодо продовження війни, де США можуть відновити певну підтримку України і навіть посилити її за певних умов, щоб показати Путіну, що йому слід йти на поступки, бо інакше Штати будуть посилювати підтримку України, – вважає Фесенко.

Загалом, каже політолог, в наступному році, з високою ймовірністю, у західних партнерів України все частіше виникатимуть настрої щодо переговорів між Москвою та Києвом, а між Україною та Росією можуть з’явитися посередники, які б могли почати обговорювати припинення війни.

Іншої думки політолог Олексій Якубін, який вважає, що на сьогодні Росія не готова закінчувати бойові дії. За його оцінкою, Кремль намагатиметься шукати способи організувати певну архітектуру безпеки для РФ. Це можуть бути різного роду договори, які будуть укладені не тільки з Україною, але й з іншими державами.

– Вони розраховують на це. Йдеться про певні договори між Росією та Заходом, а може, й не лише Заходом. Вони без цього навряд чи будуть закінчувати війну, – вважає Якубін.

Своєю чергою Юджин Румер та Ендрю Вайс з Фонду Карнегі наголошують у статті для Wall Street Journal, що не варто мати ілюзій, що існують короткострокові заходи, які б підштовхнули очільника Кремля відмовитися від війни проти України. На їхню думку, сьогодні назріли часи, коли варто переходити до довгострокової стратегії, яка посилить тиск на Росію та послабить російську сторону на полі бою.

Однією з найголовніших тем для України у 2024 році залишиться ситуація на фронті.

Росія протягом 2023 року завершила офіційну частину своєї мобілізації та змогла продовжити її за рахунок так званих добровольців, з якими Міноборони РФ підписує контракти.

Ситуація на окремих напрямках фронту залишається складною, кажуть військові командувачі. Основними точками найзапекліших боїв станом на кінець грудня 2023 року залишаються Авдіївка, Бахмутський напрямок, Куп’янськ та український плацдарм на лівому березі Херсонщини.

У коментарі Фактам ICTV військовий експерт та полковник ЗСУ Петро Черник каже, що прогнозувати наперед ситуацію на фронті складно, а тим більше казати про місця найзапекліших боїв.

Він змоделював два головних практичних завдання, котрі потрібні для українського війська протягом 2024 року.

По-перше, щодо південної частину фронту — це вихід українських Збройних сил на північне Приазов’я, де б можна було закріпитися і тим самим перерізати сухопутний коридор. Далі це рух в бік Криму, а саме – до Перекопського перешийку.

Щодо Східного фронту — недопущення виходу противника на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей.

– У межах оцих двох стратегічних завдань і буде кипіти уся війна, – каже він.

Водночас експерт наголошує на важливості Авдіївки, яка є “воротами до Донеччини”.

– Падіння Авдіївки дозволяє противнику суттєво просунутися вперед із ризиками виходу на адміністративні кордони Донецької області, – каже він.

За його словами, в разі успіху окупантів під Авдіївкою їм вдасться вирівняти лінію фронту та наступати на цьому напрямку активніше.

Крім того, військовий експерт наголошує на необхідності завоювати українським Силам оборони перевагу у повітрі, що неможливо без західних винищувачів F-16. Але для цього й тієї обіцяної кількості F-16 з боку країн Заходу буде недостатньо.

– Так, щоб по-справжньому зламати фронт, треба близько 180 машин (F-16, – Ред.), – вважає Черник.

Зі свого боку аналітики з GLOBSEC у звіті наголошують, що ситуація на фронті значною мірою залежатиме й від підтримки з боку США, Європи та інших країн (Захід+), а також від можливостей збільшити кількість мобілізаційного ресурсу всередині України та наростити виробництво власного оборонно-промислового комплексу, включно із БпЛА.

Питання підтримки України значним чином активізувалось у другій половині 2023 року, та, на жаль, не в найкращому світлі. Рік завершується у невизначеності з боку низки партнерів України, зокрема через відсутність згоди між парламентарями Конгресу США, вето прем’єра Угорщини Віктора Орбана щодо €50 млрд від Євросоюзу та інші чинники. Забезпечення України може бути підірване у прийдешньому році.

Так, у Сполучених Штатах із наближенням передвиборчих перегонів почалися внутрішньопартійні чвари, що призвели до шантажу демократів з боку республіканців, де ціною є $61 млрд допомоги Україні. Тим часом у Білому домі вже заявили, що запаси для подальшої підтримки фактично вичерпані.

А в Європейському Союзі стало неприємною реальністю те, що виробничі потужності Європи не здатні в повному обсязі виготовити 1 млн артилерійських боєприпасів для України, про які заявляло керівництво ЄС.

Втім окремі європейські країни, як, наприклад, Німеччина, Данія та Велика Британія, лише посилили допомогу Україні, хоч, оглядачі вказують, що цієї допомоги буде недостатньо для забезпечення потреб.

Колишній посол Сполучених Штатів в Україні Вільям Тейлор (з 2006 до 2009 року) вважає, що майбутнє підтримки України значною мірою залежить від ситуації на полі бою.

– Успіх на полі бою залежить від того, яку підтримку надаємо, а прогрес на полі бою вплине на те, яку підтримку ми надамо, – сказав він у коментарі Голосу Америки.

Своєю чергою аналітики Ліана Фікс з Ради міжнародних відносин та Майкл Кіммендж, який є професором Католицького університету Америки, у статті для Foreign Affairs вказують на необхідність зробити переоцінку небезпек щодо етапу російсько-українського конфлікту та почати підготовку тривалої війни, а не очікувати на швидкий український тріумф.

Автори зазначають, що порівняно з Україною РФ має перевагу у кількості людей та техніки, коли ж українські Збройні сили залежать від зброї та техніки і якими темпами надає їй Захід. Водночас увага західних партнерів України регулярно перемикається на інші питання внутрішньої та зовнішньої політики, а запаси боєприпасів і зброї в Україні вичерпуються.

У своїй статті для журналу The Economist головнокомандувач українських Збройних сил Валерій Залужний, окрім ризиків переходу до позиційної війни, вказував і на потребу нарощування повітряної міці України, систем РЕБ, розширення заходів із контрбатарейної боротьби, технологій для мінування та розмінування територій, а також нарощування власних запасів, зокрема, і в живій силі.

Однією з основних умов для продовження ефективної війни з Російською Федерацією на сьогодні є збільшення кількості особового складу та ефективна ротація військових на фронті.

У 2024 році очікується посилення мобілізації військовозобов’язаних українців, а сама ця тема є чутливою не тільки для частини цивільних громадян, але й для українського військово-політичного керівництва.

Паралельно із цим в українському суспільстві та медіа триває дискусія щодо запровадження демобілізації для захисників України, які боронять країну з 24 лютого 2022 року.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що мобілізаційні заходи військовозобов’язаних українців будуть відновленні на рівні, який був на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він вказав, що військових, які боронять державу на передньому краї фронту, потрібно “замінювати та допомагати”.

Крім того, головком заявив, що на ефективність мобілізації вплинули такі фактори, як звільнення усіх обласних військкомів, яких Валерій Залужний назвав “професіоналами, які знали, як це робити”.

Своєю чергою президент Володимир Зеленський під час пресконференції 19 грудня заявив, що військове керівництво України звернулось до нього із проханням мобілізувати 450-500 тис. людей. Глава держави назвав це “серйозною цифрою” та наголосив, що у пропозиції військових не побачив питання щодо демобілізації. Крім того, остаточний документ щодо розширення мобілізаційних заходів має містити, зокрема, ротацію та відпустки.

Військовий аналітик та екскомандир роти-батальйону Айдар Євген Дикий вважає, що зазначені цифри щодо мобілізації є навіть “скромними”. Втім навіть таку кількість військовозобов’язаних українців Дикий вважає реальною.

– Ми мусимо розуміти, що маємо виставляти на фронт зіставну з ними (росіянами, – Ред.) кількість бійців. Це сувора реальність, від якої ми нікуди не дінемось. Тому оця цифра в 500 тис. поповнення ЗСУ, то це, я б сказав, мінімальна потреба, – сказав він в ефірі телемарафону.

На думку військового аналітика, сьогодні пропускна здатність мобілізаційної системи України не готова до такої кількості військовозобов’язаних, але це може змінитися.

– Якщо ми здатні набрати ці пів мільйона людей за зиму на весну, то зможемо повністю змінити ситуацію на фронті, – сказав він.

Євген Дикий каже, що в рамках мобілізації Україна має забезпечити військового та допомогти йому пройти шлях “від повістки до фронту”, що охопить як навчання, тренування, так й іншу специфіку військової служби.

Окремою важливою темою для України на 2024 рік є власне виробництво озброєння. В Міноборони раніше вказували, що пріоритетом у 2024 році стане посилення ППО України та розвиток саме ОПК. Протягом року Україна підвищила потужності вітчизняного оборонно-промислового комплексу та значною мірою сконцентрувала зусилля на виробленні різних видів безпілотників як для повітря, так і для моря. В нарощуванні потужностей ОПК Українській державі суттєво допомагають і західні виробничі підприємства.

Ба більше, за даними оборонного відомства України, наступного року планується у кілька разів збільшити виробництво ракет, боєприпасів, озброєння та військової техніки, а окрема увага буде приділена системам ППО на кшталт ЗРК Корал.

Крім того, австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян на сторінках The Intepreter вказує, що війна між Україною та Росією є війною промислових систем, а масове споживання боєприпасів та інших предметів, таких як екіпірування особового складу та паливо, стало величезною несподіванкою для світової збройової промисловості.

– Повернення до масового споживання артилерії та зенітних ракет перевищило можливості ринку. Попит також перевищує пропозицію на бронетехніку і безпілотники, – пише він.

На його думку, хоч американці та європейці зробили перші кроки для збільшення виробництва, малоймовірно, що західне оборонне і власне українське виробництво повністю задовольнять потреби будь-якого наступу України у 2024 році.

Схожої думки дотримується і Петро Черник, який вказує, що Україні не вистачить власних потужностей для забезпечення потреб війська.

– Ми суттєво піднімаємо рівень самозабезпечення, суттєво, але воно не таке, щоб впоратися із цим типом бойових дій, який є на сьогодні, – вказує він.

За оцінкою Міка Раяна, Україна потребує близько 1,5 млн боєприпасів на рік, коли ж Європа може виробляти лише близько 300 тис. пострілів, каже він. І хоч США планують вийти на загальний обсяг виробництва в 1,2 млн боєприпасів, але принаймні частина від нього буде потрібна Сполученим Штатам для відновлення власних запасів, які вже були відправлені в Україну.

Австралійський генерал-майор у відставці робить висновок, що станом на сьогодні оборонно-промислова база США та їхніх союзників недостатньо підготовлена для підтримки як України у війні з РФ, так і Ізраїлю у боротьбі з ХАМАС. Це також не дає Америці утворювати запас для стримування Китаю, резюмує Мік Раян.

Ситуація в США обіцяє бути складнішою, оскільки там спостерігається зростаюче розмежування щодо підтримки України.

Самі вибори у Сполучених Штатах відбудуться 5 листопада 2024 року: обиратимуть очільника Білого дому та дві палати Конгресу США. Головним кандидатом від Демократичної партії США є чинний глава Білого дому Джо Байден, у Республіканській партії інтрига сконцентрована на кандидатурі 45-го президента Америки Дональда Трампа.

Ба більше, нещодавнє опитування, проведене Чиказькою радою з глобальних питань, показує, що менше республіканців, ніж демократів, підтримують поточну допомогу Україні, і цей розрив збільшується. Своєю чергою Дональд Трамп, потенційний лідер Республіканської партії, захоплюється Путіним більше, ніж Володимиром Зеленським, і навряд чи підтримає великі пакети військової та фінансової підтримки для України, вказують оглядачі.

Політолог Володимир Фесенко вважає, що через суспільну та політичну напругу в США покращень ситуації для України не варто очікувати.

На думку експерта, однією з головних проблем є те, що серед республіканців в Палаті представників Конгресу США існує підтримка республіканця Дональда Трампа та конфлікт з чинним американським президентом-демократом Джо Байденом.

– Головне те, що нижня палата Конгресу контролюється навіть не республіканцями, а трампістами, – вважає він.

Фесенко зазначає, що проблем для України через вибори президента США не уникнути.

Проблеми будуть для нас. Вони вже є, безумовно. Якщо вдасться все ж таки на початку року проголосувати пакет підтримки для України, то це був би найкращий варіант для нас. Шанси є, але не гарантовані.
Так чи інакше, вони будуть голосувати і за бюджетне питання на початку. Врешті-решт пакет підтримки потрібен не тільки для України, а й Ізраїлю. Ізраїльське лобі (у США, – Ред.) значно потужніше за українське, тому шанси є у нас, враховуючи, що значна частина республіканців все ж підтримує Україну, – каже він.

У Росії президент Володимир Путін перед виборами, які заплановані на 17 березня 2024 року, намагатиметься продемонструвати, що російські війська досягли успіхів, і саме цим частково зумовлена підвищена активність російських наступальних операцій в Україні, зазначають оглядачі.

Окремі експерти виділяють ризик щодо проведення нової широкої мобілізації в Росії після того, як Путін закріпиться при владі, провівши фіктивні вибори. Втім такий крок з боку Кремля має значні ризики, оскільки це кардинально йде врозріз з інтересами пересічних росіян.

Водночас для України, каже Фесенко, російські вибори мають значення лише в одному вимірі: як вплине на Україну післявиборча ситуація в Росії.

– Під час виборів є ризик, і цей ризик вже проявляється, щодо посилення військової активності росіян, російських військ. Путіну треба демонструвати перемоги, велич Росії, і не тільки для нас, але і для Заходу. Тому на передвиборчий час це значне посилення військової активності і питання, яке поки є потенційним, оскільки ще немає чіткої відповіді, це те, як Володимир Путін буде діяти після виборів, – каже він.

І хоч очільник Кремля на своїй пресконференції від 14 грудня 2023 запевняв, що чергова мобілізація в Росії не потрібна, втім політолог Фесенко каже, що мобілізаційні заходи в РФ тривають, зокрема через набір “добровольців”, з якими укладають контракти.

– На відкриту мобілізацію (після виборів в РФ, – Ред.) Путін не піде, тому що це не просто непопулярно, але ще й ризиковано. За даними навіть кремлівських політтехнологів, тема мобілізації викликає велике занепокоєння у значної частини росіян, у різних соціальних груп, і, на мою думку, це насамперед молодь великих міст. Тому ризик (мобілізації, – Ред.) є, безумовно… але хто знає, як це буде проявлятись в Росії, оскільки це викликало панічні настрої і втечу з Росії. Зараз може бути по-різному. На сьогодні це питання відкрите, – вважає Фесенко.

Вибори до Європейського парламенту проходитимуть 6-9 червня 2024 року і стосуватимуться одразу всіх 27 держав-членів ЄС. Очікується, що у виборах братимуть участь понад 400 млн європейських виборців, які на наступні 5 років визначатимуть склад асамблеї, що налічує приблизно 700 місць.

Політолог Володимир Фесенко вважає, що підтримка в Європарламенті збережеться, хоча і можуть бути різні коливання.

– Може зрости кількість популістських політичних сил в Європарламенті, але загалом структурна більшість на користь Україна буде збережена, – сказав він.

Своєю чергою Олексій Якубін вказує, що в Євросоюзі існує тенденція на “популістичне поправішання” політичних сил.

– Я не виключаю, що через певні економічні складнощі в окремих країнах, цю хвилю праві популісти підхоплять. Ця хвиля є в Європі, і якщо вона збережеться, то, звісно, Європарламент може змінитись, – каже він.

Важливим є й те, що Європарламент не є визначальною структурою в Європейському Союзі, оскільки є більше консультативно-допоміжною структурою, каже Фесенко.

Але від Європарламенту залежить майбутнє схвалення голови Європейської комісії, якою станом на сьогодні є Урсула фон дер Ляєн.

– Нам треба звертати увагу не на те, яким буде склад Європейського парламенту. Це важливо, але не матиме критичних наслідків. Важливим є те, що відбудеться певне оновлення керівництва Європейського Союзу. Зараз всі керівники ЄС — наші друзі. Є ризик, що можуть змінити на посаді очільницю Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, яка стала нашим активним і потужним другом. Якщо її змінять, то хто буде новим і наскільки ця людина буде проукраїнськи налаштована? – пояснює він.

Основний переговорний процес про вступ України до ЄС припадатиме саме на 2024 рік, вважає Фесенко, а результати цих переговорів українці побачать не раніше ніж за декілька років.

– Це буде складний процес, але так чи інакше, саме європейська інтеграція стане тією сферою, де зовнішня політика України матиме найбільш відчутний прогрес, – каже він.

Двома головними викликами у 2024 році в євроінтеграційному процесі стане Угорщина, яка й надалі матиме можливість блокувати просування України на шляху переговорів з Євросоюзом. Крім цього, це й головування угорського прем’єр-міністра в Європейській раді протягом другої половини наступного року, пояснює Фесенко.

Зі свого боку Олексій Якубін каже, що український євроінтеграційний рух та стратегічна допомога Україні з боку ЄС залежить від страхів, які можуть відчувати в Євросоюзі загалом та окремих країнах перед Росією.

– Але мені здається, проблема полягає в тому, що вони не дуже і бояться того, що відбудеться війна між ними і Росією. Тобто ми апелюємо до того, що якщо Захід не буде допомагати, то війна прийде до них, коли ж вони на це відповідають, що в цьому не впевнені… Вони думають, що, так, це в Україні, Україна прийняла цей удар, Росія там загрузла і нас це не зачепить, – пояснює експерт.

Це, на думку Якубіна, і впливає на стратегію країн Заходу, зокрема буде проявлятись і в 2024 році.

Політолог Володимир Фесенко вважає, що у 2024 році ситуація з виявленням та призупиненням роботи шляхів Росії для обходу санкцій може покращитись, але кардинальних якісних змін не буде.

– Цих змін ніколи не було. Головний маркер — це санкції з Іраном. Я не очікую кардинальних змін у ситуації з санкціями. Є чимало галузей, в яких Захід не буде запроваджувати санкції, оскільки це не відповідає інтересам самих західних країн. Тому певні зміни і покращення можуть бути, але не варто покладатись на те, що санкції можуть так посилитись, що це максимально вдарить по Росії, – каже він.

На думку експерта, в цьому контексті варто зважати на те, що такі країни, як Китай, Індія, Туреччина та низка інших, не підтримують санкції.

Водночас демократичні країни Заходу продовжать підтримувати санкційний режим та обмежувати подальший розвиток російської економіки.

Наступний саміт НАТО відбудеться у липні 2024 року у Вашингтоні, округ Колумбія, і знаменуватиме 75-ту річницю заснування блоку.

Він є важливим для України, оскільки офіційний Київ намагається здобути запрошення, щоб почати свій покроковий рух до військово-політичного блоку.

Втім, на думку політолога Олексія Якубіна, Україна має лише близько 20%, щоб бути запрошеною до НАТО.

– І це в тому випадку, якщо для Штатів і Байдена це буде демонструвати, що вони отримають плюси і всередині Штатів, – сказав він.

Володимир Фесенко також скептично ставиться до запрошення України в НАТО.

– Малоймовірно, що буде якесь кардинальне рішення щодо запрошення України до НАТО, але сама позитивна динаміка зближення України з блоком продовжиться.

Як і Фесенко, так і Якубін вказують, що протягом 2024 року варто більше звертати увагу не на запрошення в НАТО для України, а активізацію переговорів про надання нам гарантій безпеки, які розпочалися у 2023 році.

– Нам потрібно шукати собі союзників у світі. Я розумію, що в нас союзники Сполучені Штати і європейські країни. Але насправді, з точки зору міжнародних відносин, союзники – це ті, з ким ми маємо формалізовані договори. Тобто якщо у нас виникає проблема, то це значить, що з доброї волі вони захочуть нам щось дати, а що вони нам будуть просто зобов’язані, – пояснює Якубін.

Це, на його думку, має стати головним планом для України на найближчий рік, тому що від цього будуть залежати і подальші інтеграційні процеси.

Безпекова ситуація у світі лише за 2023 рік значно погіршилась. Це і новий виток конфлікту на Близькому Сході, і збройне повстання в Судані, і претензії Венесуели до сусідньої Гаяни в Південній Америці.

За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні (IISS), за 2023 рік активізувались чи тривали 183 регіональних і локальних конфлікти, що є найбільшою кількістю воєн за 30 років.

Усі ці конфлікти, безумовно, відвертають частину уваги від України та спрямовують зусилля міжнародної спільноти на розв’язання інших безпекових проблем.

Зі звіту IISS також випливає, що інтенсивність світових конфліктів зростає з кожним роком, а політика авторитарних режимів, зокрема Китаю, Росії, Ірану, Туреччини та країн Перської затоки, стає все більш наполегливою.

Політолог Олексій Якубін вказує, що хоч у цих конфліктах і зберігається використання конвенційних видів зброї, але це не робить ситуацію кращою, оскільки зростає саме рівень насильства та кількість жертв.

– Тому я думаю, що ця тенденція збережеться і в 2024 році, зокрема через те, що світова система міжнародних відносин зараз дуже сильно розбалансована, і це лише збільшується, – каже він.

За його словами, це шкодить Україні, бо до цих конфліктів спочатку зростає медійна, а потім і політична увага, оскільки політики орієнтуються на те, що говорять у медіа. Одним із найяскравіших прикладів Якубін навів останній виток конфлікту на Близькому Сході, який розпочався 7 жовтня.

– Це, власне, і викликало ситуацію, що розфокусування уваги призвело до того, що і ресурси почали розподіляти. Не факт, що Захід готовий до ще якось конфлікту, ну от на фоні України та російсько-української війни, на фоні ХАМАС та Ізраїлю, уявіть собі, що ще щось відбудеться на Близькому Сході або, наприклад, в Південно-Східній Азії. Вже помітно, що Заходу складно перерозподіляти свою вагу, коли дуже багато таких точок конфліктних, – каже він.

Своєю чергою політолог Володимир Фесенко каже, що саме ситуація навколо Ізраїлю залишається незрозумілою, а наслідки збройного конфлікту між збройним угрупованням ХАМАС та ізраїльськими Силами оборони будуть проявлятись і протягом 2024 року.

Щодо відносин між Азербайджаном і Вірменією, на думку експерта, ймовірною є мирна угода.

– Є ризик певний, що президент Азербайджану Ільхам Алієв може якось вплинути, якось атакувати Вірменію та створити прямий коридор з Нахічеванським регіоном, але все ж таки це менш ймовірний сценарій. Більш ймовірною є мирна угода, – сказав він.

На Західних Балканах, на думку політолога, існує ризик ескалації, і не тільки між Сербією і Косово, але й в Боснії та Герцеговині, де відбуваються хвилювання сепаратистських рухів у Республіці Сербській.

– Тут є такий чинник, який поки що працює: це бажання і Сербії, і Косово, і Боснії приєднатись до Євросоюзу. Чинник поступової інтеграції Західних Балкан до ЄС може певною мірою зменшувати ризики конфлікту.

На думку Фесенка, найбільшим ризиком для України є напруга між Сполученими Штатами та Китаєм через Тайвань.

– Поки що нібито Китай трошки заспокоївся і є певна поміркована стабілізація у відносинах між США та Китаєм, але дуже ймовірною є перемога (на виборах у США, – Ред.) представника від республіканців, після чого може постати питання про те, як буде діяти Китай. Якщо агресивно, то виникне ризик військового конфлікту, – каже він.

Політолог погоджується з іншими експертами у галузі безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, які зазначають, що офіційний Пекін наразі не є готовим до війни.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну актуалізувалась тема ескалації між Росією та країнами Заходу, яка б могла перерости у Третю світову війну. І хоч гарячої фази світової війни не сталося, чимало оглядачів називають стан, у якому перебуває низка країн світу, холодною світовою війною, коли ж інші кажуть, що вже триває гібридна Третя світова.

На думку Олексія Якубіна, сьогодні світ перебуває в перехідному стані, що має корінням економічну кризу 2008 року, яка призвела до того, що в різних країнах почалось “згортання демократичних процесів та прихід авторитарних режимів”.

– Тобто ідея авторитаризму десь відродилась. Наприклад, в Росії це дуже явно можна було помітити. І тепер ми бачимо, що міжнародна система від 2008 року насправді тільки далі і далі розбалансовується, – каже він.

За словами політолога, біполярний світ, в якому Сполучені Штати були певним гегемоном, сьогодні змінюється, а те, що ми зараз спостерігаємо, це певний перехідний період, який є “дуже турбулентним”.

Своєю чергою політолог Володимир Фесенко вважає, що третя світова є можливою, але навряд чи у 2024 році.

– Теоретично все можливо. Думаю, ризики можуть виникнути не наступного року, а через декілька років. Тільки в тому випадку, якщо загостряться стосунки між США і Китаєм і якщо, відповідно, відбудеться зближення Китаю і Росії і всієї цієї антизахідної коаліції, а загострення стане настільки великим, що обидві сторони почнуть брязкати ядерною зброєю. Але на наступний рік не бачу таких ризиків, – сказав він.

На 2024 рік в Україні було заплановано проведення як президентських виборів, так і виборів до Верховної Ради. Але через воєнний стан в Україні, який забороняє проведення волевиявлення, цей процес було відкладено.

Відтермінування виборів, безсумнівно, стане ключовим елементом російських дезінформаційних операцій, які наступного року проводитимуться на Заході з метою послабити підтримку України. Ймовірно також, що відтермінування виборів стане частиною наративу, який дехто в Конгресі США використовуватиме для виправдання скорочення допомоги Україні.

Володимир Фесенко у коментарі Фактам ICTV сказав, що ймовірність проведення виборів існує, хоча є вкрай невеликою.

– Ймовірність виборів все ж таки існує, хоча зараз вона значно менше 50%. Коли можуть бути вибори та за яких обставин? Або виникне якась внутрішньополітична криза, або якийсь інший форс-мажор, який змусить провести як мінімум президентські вибори, а як максимум — і парламентські, – каже він.

Фесенко вказує, що однією з причин, чому проведення виборів є малоймовірним, є відсутність коштів.

– В наступному році у нас буде величезний дефіцит бюджетного фінансування. Нам грошей буде не вистачати на оборону і соціальні видатки, а не тільки на вибори. За оцінками, які вже були, це близько 5 млрд гривень, – пояснює експерт.

Не менш важливою галуззю стійкості України у протистоянні агресії РФ є українська економіка, яка сьогодні значною мірою залежить від допомоги західних партнерів.

Крім того, зростання економіки прямим чином впливатиме на потужності вітчизняного оборонно-промислового комплексу, особливо в умовах, коли міжнародна ситуація є невизначеною, а на обрії майорить можливе зменшення обсягів допомоги з боку країн-партнерів.

Так, аналітики Міжнародного валютного фонду (МВФ) прогнозують поступове відновлення економіки України у 2024 році.

В МВФ вказують, що базова оцінка щодо зростання реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України у 2024 році має трохи пом’якшитися до 3-4% на тлі війни з Росією.

– Стійкість економіки привела до кращих показників зростання, тривалого стрімкого зниження інфляції та стабільності валютного ринку, зокрема після виходу Національного банку України з прив’язки обмінного курсу, підкріпленого потужними резервами, – писали аналітики у релізі за 11 грудня.

Втім надзвичайно висока невизначеність внаслідок війни, а також потенційні помилки в політиці та затримка чи дефіцит зовнішнього фінансування залишають ризики для української економіки.

МВФ також прогнозує пришвидшення інфляції в Україні в 2024 році до 9,5%, але, ймовірно, серед українців впаде рівень безробіття, вказують аналітики. Так, якщо у 2023 році його рівень становив 19,1%, то наступного року в МВФ очікують лише 13,9%.

Щодо невизначеності – із прогнозами погоджується голова Комітету економістів України Андрій Новак. У коментарі Фактам ICTV він зазначив, що прогнози МВФ щодо стану української економіки у 2024 році “треба прийняти до відома, але їх не можна сприймати як такі, що будуть відбуватись по факту”.

– У 2024 році, зокрема і в економіці, все буде залежати саме від розвитку подій на фронті та того, скільки і як будуть відбуватися воєнні дії, якої вони будуть інтенсивності, який вплив вони матимуть на економічну ситуацію. Ну і плюс, ми ще не знаємо, як Україна пройде цей опалювальний сезон, – каже він.

Андрій Новак наголошує, що під час такої війни, яка триває між Росією та Україною, неможливо робити прогнози, як це зазвичай робиться у мирний час.

– Зараз база прогнозування — змінна з багатьма невідомими чинниками, які невідомо як себе проявлять. Тому зараз щодо України в економіці неможливо прогнозувати… Слово прогноз щодо України зараз неможливе і нереальне, – пояснює він.

Водночас експерт запропонував три основних сценарії: оптимістичний, нейтральний та песимістичний, за кожним із яких можна прораховувати найкращий та найгірший варіант розвитку подій.

1. Так, за песимістичним сценарієм, на думку Андрія Новака, ситуація в економіці України залишиться чимось середнім між 2023 і другою половиною 2022 року. Водночас ріст ВВП та інфляції буде гіршим, ніж у 2023.
2. Нейтральним сценарієм економіст називає ситуацію, яка існує в українській економіці протягом другої половини 2023 року, тобто залишиться без суттєвих змін.
3. Своєю чергою оптимістичний сценарій може себе проявити, якщо Збройні сили України змінять кардинально ситуацію на фронті на нашу користь і, відповідно, розширять економічні можливості України. Водночас, зазначає Новак, ефективність обстрілів української інфраструктури з боку Росії буде мінімальною.

Більш конкретним для української економіки є питання інвестицій, оскільки вже сьогодні, попри активні бойові дії, інвестиційний процес в Україні не зупиняється, а навпаки розвивається, каже Новак.

– Звичайно, цілком логічно, що це в основному військово-промисловий комплекс. Але так само інвестиції продовжують надходити в енергетику України, аграрну сферу, – каже він.

Ба більше, на 2024 рік вже було анонсовано дуже багато різних інвестиційних проєктів, програм та намірів, зокрема в сфері відновлення України.

Голова Комітету економістів вказує, що важливим чинником є початок переговорів з Україною про вступ в ЄС, оскільки це є сигналом для європейських підприємців, що наміри Євросоюзу щодо української євроінтеграції є серйозними, тому починати інвестувати можна вже зараз.

– Початок офіційних переговорів про набуття повноправного членства між ЄС і Україною — це нібито такий формальний крок. Але навіть цей формальний крок дає головне, це сигнал. Сигнал, що однозначно рано чи пізно Україна буде членом ЄС, – сказав він.

Також Андрій Новак вказує, що подібний сигнал пролунав і під час останньої зустрічі українського та американського президентів, коли Джо Байден однозначно сказав, що місце України — серед членів НАТО.

– Ці два ключові сигнали про те, що Україна рано чи пізно буде в ЄС і НАТО. А це сигнал, зокрема, для економічних гравців. Про те, що вже не буде ніякої двозначності щодо того, де і в якому клубі, з якими країнами буде Україна, – наголосив експерт.

Економіст впевнений, що Україна зможе перекрити той дефіцит бюджету, який утворився у зв’язку із наближенням кінця другого року повномасштабної агресії РФ проти України. На його думку, у цьому Україні допоможуть міжнародні фінансові інституції, передусім МВФ, а також уряди окремих країн.