Виклики 2024

Під кінець 2023 року Україна відчула, що втрачає підтримку обох палат у Конгресі Сполучених Штатів, а саме у критичний момент, коли для українських Збройних сил закінчується допомога від Америки. Проблемною виявилась саме Палата представників, де більшість мають республіканці, і від якої залежить (в рівній мірі як і від Сенату) ухвалення законопроєктів, зокрема і про підтримку України.

Разом з тим, у Сенаті американського Конгресу офіційний Київ і надалі зберігає двопартійну підтримку, де республіканці розуміють важливість боротьби українців не лише за свою країну, а і за відстоювання демократичних цінностей.

Причиною такого раптового кроку з боку конгресменів з Палати представників став початок передвиборчих перегонів у США, що напряму пов’язано із міжпартійною боротьбою в Конгресі.

Яскравим прикладом став кінець грудня, коли республіканці в Палаті представників принципово відмовлялись від ухвалення рішень щодо підтримки пакета з допомогою Україні, пояснюючи це тим, що демократи мають погодитись на ухвалення законів про безпеку на кордоні із Мексикою. І тоді, коли демократи пішли на поступки республіканцям, а у Білому домі заявили про вичерпані запаси допомоги для України, конгресмени з Палати представників вирішили піти на різдвяні канікули.

Таким чином республіканці не лише відмовились від ухвалення законопроєкту на підтримку України, Ізраїлю та Азійсько-Тихоокеанського регіону, але й від переговорів з демократами про угоду щодо південних кордонів США, ситуацію навколо яких самі ж представники Республіканської партії називали “надзвичайною”.

Оглядачі американських політичних процесів вказують, що протягом передвиборчого періоду у США це може бути не останній виклик для України та інших країн, які частково залежать від Сполучених Штатів.

На сьогодні головним кандидатом від Республіканської партії є 45-й президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, коли ж від демократів основною кандидатурою залишиться чинний глава Білого дому Джо Байден.

Байден є послідовним другом України, який ще за часів свого віцепрезидентства в адміністрації Барака Обами здійснював візити до Києва. Тому сьогодні нема суттєвих побоювань, що при переобранні чинний президент Америки послабить підтримку України, оскільки це, зокрема, не відповідало б і інтересам Демократичної партії США.

Своєю чергою з Трампом ситуація є складнішою. І хоч перші поставки зброї для України були зроблені саме при президенті-республіканці, за час повномасштабної агресії РФ проти України від Трампа лунали неоднозначні заяви, що йдуть всупереч із публічною політикою офіційного Києва.

Ще за часів свого президентства Трамп намагався налагодити зв’язок із очільником Кремля Володимиром Путіним, а щодо президента України Володимира Зеленського чинив тиск у попередній передвиборчий сезон в США, коли змагався із Байденом за крісло президента у 2020 році.

Крім того, 23 лютого 2022 року Дональд Трамп називав “геніальними” дії президента РФ Путіна щодо визнання “незалежності” псевдореспублік “ЛДНР”, а вже після початку повномасштабного вторгнення пропонував офіційному Києву поступитись територіями Росії. Ба більше, 45-й президент США казав, що в разі переобрання президентом закінчить війну між Росією та Україною за 24 години. На пропозицію президента України Володимира Зеленського розкрити деталі свого плану про “кінець війни за 24 години”, Дональд Трамп промовчав.

Сам Зеленський також визнавав, що за правління Трампа у Білому домі політика США щодо України точно зміниться, що вплине і на російсько-українську війну.

Із наближенням 2024 року, коли у Сполучених Штатах відбудуться одночасно і вибори до Конгресу, і повторне змагання між Байденом і Трампом, все очевиднішим стає те, що це, окрім самої війни з РФ, вибори в США стануть чи не найбільшим викликом для України.

У березні 2024 року в Росії очікується п’яте переобрання Володимира Путіна на посаду російського президента. Вибори, які мають проходити протягом трьох днів, з 15 по 17 березня, більшістю оглядачів вважаються фіктивними, які просто затвердять і легітимізують владу очільника Кремля.

У виборах планують брати участь й інші кандидати, як, наприклад, воєнний злочинець та терорист Ігор Стрєлков (Гіркін), або ж кур’єр Сергій Ліпатов. Втім, західні медіа називають інших кандидатів, окрім Путіна, технічними, які просто створять видимість конкуренції та додаватимуть очок імітації демократичного процесу в РФ.

Значно важливішим є те, яке значення російські вибори матимуть для України.

Серед головних факторів, як обрання президента РФ впливатиме на Україну, в першу чергу, посилення військових дій на фронті. Оскільки для Путіна є важливим продемонструвати своєму суспільству перемоги, то нехтуючи життям своїх громадян ще у жовтні російська армія посилила атаки на Авдіївку Донецької області, щоб спробувати окупувати українське місто. Крім того, були посилені ракетні та дронові атаки на українські тилові міста в надії знищити українську енергоінфраструктуру та “продати” це електорату як чергову перемогу у війні з Україною.

Разом з тим, іншим важливим чинником є наміри Росії провести псевдовибори на тимчасово окупованих територіях, зокрема на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Запоріжжі та анексованому Криму. У російському ЦВК вже заявили, що процедура проведення “виборів” на цих територіях буде відрізнятись від того, як цей процес відбуватиметься на території РФ, але не уточнили як саме.

Проведення псевдовиборів на тимчасово окупованих територіях потрібно Кремлю, щоб, зокрема, почати спекулювати питанням щодо приналежності цих земель до складу Росії на міжнародних майданчиках, а також після “виборчого” процесу, почати проводити примусову паспортизацію українців.

Ще одним із суттєвих ризиків, який можуть принести Україні перевибори російського диктатора, є можливість оголошення додаткової мобілізації в Росії, що ускладнить для українських захисників ситуацію на фронті. Разом з тим, виклики для Кремля у такому випадку будуть не менші, ніж для України, оскільки російське суспільство вкрай негативно поставилось до так званої часткової мобілізації, яка була оголошена у вересні 2022 року.

У липні 2024 року відбудеться саміт НАТО у Вашингтоні, який відзначить 75-річчя створення Альянсу. Ця подія також стане ще одним викликом для України, яка сподівається отримати запрошення приєднатися до НАТО і розпочати покроковий процес вступу в військово-політичний блок.

Президент Володимир Зеленський ще у серпні 2023 року казав, що Україні потрібно вже готуватись до саміту Альянсу у столиці США, оскільки він може стати історичним для української держави.

Крім того, постпред США при НАТО Джуліанна Сміт казала, що країни-члени Північноатлантичного альянсу будуть “зосереджені на наших друзях в Україні”, хоч і визнала, що наразі неможливо спрогнозувати те, якою буде ситуація у російсько-українській війні станом на липень наступного року.

Втім, наразі серед оглядачів панує скептичне ставлення щодо того, що під час вашингтонського саміту країни-члени Альянсу можуть наважитись запропонувати Україні стати членом НАТО. Основними країнами, які виступають проти, на сьогодні в західній пресі називають Сполучені Штати та Німеччину. Крім того, напередодні прем’єр Словаччини Роберт Фіцо виступив проти членства України в НАТО, оскільки це, на його думку, стане “початком Третьої світової”.

Разом з тим, експерти вважають, що саміт Альянсу у Вашингтоні стане важливим кроком для України на шляху до інтеграції у військово-політичний блок, навіть якщо рішення про запрошення не буде ухвалене.

Після того, як на засідання Європейської Ради 14 грудня поточного року було ухвалено рішення про початок переговорів з Україною щодо вступу в ЄС, перед офіційним Києвом почався новий, але довгий і складний шлях до Європейського Союзу.

На цьому шляху Україні потрібно спочатку узгодити переговорну рамку із Брюсселем, що, ймовірно, відбудеться у березні 2024 року. А після цього розпочнеться поступова гармонізація українського законодавства із правом Євросоюзу, на шляху до якого потрібно Києву потрібно буде узгодити 35 глав системи правових документів ЄС під назвою acquis communautaire.

Разом з тим, одразу після того, як Єврорада проголосувала за рішення почати із Україною переговори, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який і раніше хотів накласти вето на початок переговорів з Києвом, заявив, що в майбутньому буде блокувати подальшу українську євроінтеграцію. Згодом він пояснив свою мотивацію, аргументуючи свої дії тим, що Україна начебто забере усі кошти, призначені для Угорщини, якщо вступить до ЄС.

Одразу зауважимо, що не варто очікувати, що протягом 2024 року Україна зможе набути членство в Європейському Союзі, оскільки процес вступу для кожної країни є унікальним, а окремі країни-члени ЄС вже незадоволені тим, що Україна має переваги перед державами Західних Балкан, які роками чекають на повноправний вступ в блок.

У 2024 році важливою місією для України стане процес збереження підтримки з боку таких партнерів, як Сполучені Штати та окремі країни Європейського Союзу.

Кінець 2023 року вже продемонстрував наявність невизначенності із підтримкою України у Вашингтоні, коли ж в низці європейських країн після виборів прийшли уряди, які не бачать необхідності у подальшій підтримці Києва, що можна було побачити, зокрема, після парламентських виборів у Словаччині та Нідерландах.

Водночас інші країни ЄС, навпаки, вказують на необхідність підтримувати Україну та закликають посилювати цю допомогу, якщо політична ситуація у Сполучених Штатах зміниться. З такою позицією виступив, зокрема, канцлер Німеччини Олаф Шольц. Крім того, у питанні підтримки України за останні місяці значно яскравіше продемонстрували країни Північної Європи, а також Японія.

Паралельно із цим країни Євросоюзу намагаються наростити власні потужності оборонно-промислової бази, оскільки план щодо поставок Україні 1 млн боєприпасів за 2023 рік зазнали поразки.

Ба більше, викликом у 2024 році стане і докладання зусиль з боку Києва, щоб унеможливити прояви втоми від війни серед партнерів України, а також зберегти увагу до російсько-української війни попри інші конфлікти чи ситуації, що можуть виникнути за прийдешні 12 місяців.

Тому, вже наприкінці поточного року стає очевидною необхідність для української влади та українців продовжувати ефективну комунікацію із представниками країн-партнерів по всьому світу, щоб донести прибічникам України ідеї, які б протягом 2024 року лише посилили підтримку як цивільних українців, так і українських захисників.