День пам’яті та примирення: коли варто святкувати

День пам’яті та примирення: коли варто святкувати

24 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 8 і 9 травня днями пам’яті та примирення та закликала всі держави-члени ООН щорічно у ці дні віддавати пошану загиблим у Другій світовій війні. При цьому Генасамблея визнає право кожної країни мати свої святкові дні.

Україна вперше долучилася до цієї ініціативи у 2014 році.

Згідно з законом України Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років, 8 травня є Днем пам’яті та примирення, тоді як 9 травня відзначається державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

З 2015 року в Україні щорічно 8 травня о 23.01 проводиться акція Перша хвилина миру. Саме в цей час набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Таким чином Україна долучилася до європейської практики святкування закінчення війни.

Новими символами свята перемоги стали червоний мак та гасло Ніколи знову.

Червоний мак як символ пам’яті з’явився після Першої світової війни. Цей образ використав у своєму вірші На полях Фландрії канадський військовий лікар Джон МакКрей. Згодом представниця Християнської асоціації молодих жінок Мойні Майкл написала вірш Ми збережемо віру, обіцяючи носити мак у пам’ять про загиблих.

Поява в Україні нової традиції відзначення перемоги над нацизмом пов’язана не тільки з європейським вибором, але є закономірною відповіддю на російську агресію, під час якої було задіяно символічний капітал Другої світової війни.

Використання Росією гвардійської/георгіївської стрічки як маркера “русского мира” призвело до остаточної дискредитації цього символу.

Наразі в Україні пам’ятні заходи, присвячені перемозі над нацизмом, тривають два дні – 8 і 9 травня. Таким чином впровадження нових меморіальних практик співіснує зі старою традицією святкування 9 травня.

Останнє продиктоване пошаною до ветеранів та мільйонів українських громадян, для яких 9 травня лишається сакральним днем.

Автор: Яна Примаченко, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.