Дональд Трамп – політик ефектний. Він уміє формулювати гучні фрази, які легко перетворюються на яскраві заголовки й створюють відчуття масштабних рішень. Водночас ефектність не завжди означає ефективність з економічної чи політичної точки зору.
Однією з таких ефектних фраз, що нині активно обговорюються, стала пропозиція укласти угоду про зону вільної торгівлі між Україною та США. Чи означає угода автоматичний економічний прорив?
Пропозиція Трампа укласти угоду про зону вільної торгівлі
Щоб відповісти на це питання, варто спершу зрозуміти, що означає “вільна торгівля”.
Уявімо похід до магазину. Коли ви заходите без будь-яких пільг, ви купуєте за ціною, встановленою для всіх. Без знижок чи бонусів. Це базовий режим – торгівля без преференцій.
Коли у вас є картка постійного клієнта, умови змінюються: ціна стає нижчою або вибір – ширшим. Це приклад преференційної торгівлі.
Якщо між вами і магазином існує довгострокова домовленість, і спеціальні умови діють постійно – так працює зона вільної торгівлі: це не відсутність правил, а інший, більш сприятливий режим доступу.
Водночас важливо розуміти, що у міжнародній економіці повністю вільної торгівлі не існує, є лише різні режими доступу.
Які угоди про зону вільної торгівлі уклала Україна
Україна вже уклала низку угод про зону вільної торгівлі. І тут час поставити читачеві риторичне запитання: чи відчули ви як покупець, споживач, громадянин – реальну різницю від більшості цих угод у повсякденному житті?
Для багатьох відповідь буде радше негативною. І це закономірно.
Більшість угод про зону вільної торгівлі, укладених Україною, мали переважно політичний, а не економічний характер. Вони підписувалися з країнами, з якими в нас не було серйозних торговельних протиріч чи гострої конкуренції.
Йдеться, зокрема, про угоди з Великою Британією, Канадою, Ізраїлем.
Це важливі партнери України, але обсяги торгівлі з ними не були настільки значними, щоб зона вільної торгівлі стала відчутним економічним драйвером.
Єдиним системним винятком стала угода з ЄС, ефект якої пояснюється масштабом ринку, зручною логістикою та взаємодоповнюваністю економік.
Навіть у цьому випадку ЗВТ не означає повної свободи: квоти, захисні механізми й політичні компроміси нікуди не зникли. Угода стала рамкою, але наповнення її змістом вимагало років роботи бізнесу й держави.
Зовсім інша історія – переговори з Туреччиною. Жорсткі і часто конфліктні переговори тривали 11 років.
Бо Україна і Туреччина є великими торговельними партнерами й конкурентами на одних і тих самих ринках.
Саме тому угода про зону вільної торгівлі тут перестає бути формальністю і стає інструментом для обговорення спільних бізнес-проєктів, кооперації та спільного виходу на треті ринки.
Приклад Туреччини показовий: чим більший економічний інтерес – тим складніші переговори і тим серйозніший потенційний ефект.
Саме з цієї логіки варто оцінювати і можливу зону вільної торгівлі між Україною та США.
Які переваги угоди про зону вільної торгівлі зі США
Чи можливе укладення такої угоди? Так.
Чи буде це довгий і болісний процес? Швидше за все – ні.
Причина показова: Україна серед торговельних партнерів США – у другій сотні, тоді як США для України – у другому десятку.
Це реальний масштаб наших економічних відносин на сьогодні.
Між Україною та США поки немає глибоких економічних суперечностей, через які переговори могли б тривати роками. Формально така угода може бути укладена відносно швидко.
Чи стане вона автоматичним драйвером економічного зростання – питання відкрите.
Угода про зону вільної торгівлі сама по собі не створює експорт. Її ефект залежатиме від того, наскільки український бізнес готовий працювати на складному, зарегульованому, і надзвичайно цікавому американському ринку, та якості державної експортної політики.
Ідея зони вільної торгівлі між Україною та США цілком реалістична. Однак її не варто переоцінювати.
Вільна торгівля є інструментом, ефективність якого залежить від того, хто і як ним користується.
