Люди завжди схильні вірити в те, що майбутнє завжди буде краще, ніж сьогодні.
Віра в краще пов’язана зі знаковими подіями в історії. Вибори президента є подібною знаковою відміткою.
Зміна влади практично завжди асоціюється з новими можливостями для майбутнього. Новий слуга народу – не важливо, хто їм буде після другого туру – чи зможе туди прорватися Тимошенко або Бойко, які наполягають на тому, що частина їхніх голосів було вкрадено і саме вони повинні увійти в сутичку із Зеленським – дає нам сигнал про те, що знову відкривається нове вікно можливостей.
Ці очікування не обов’язково раціональні, але вони будуть мати місце.
Економіка – це не тільки цифри. Це ще й очікування. І очікування здатні творити дива. Достатньо згадати стрибки інвестиційної активності під час Ющенка (реформи не робилися, а інвестиції зростали). Навіть незначні позитивні зрушення супроводжуватимуться мультиплікаційним ефектом.
Від уміння нового президента “осідлати” ці очікування прекрасного майбутнього, що виникають у економічних агентів, залежить і можливість прискорення економічного розвитку країни.
Позитивних сигналів для економічних агентів може бути досить багато: цивілізована передача влади, широка підтримка населення, “оновлення крові” правлячого класу.
Ніякого дисбалансування економічної ситуації не відбудеться. Можливі відхилення будуть позиціонуватись як збільшена тимчасова волатильність, і не більше того.
Інтрига щодо можливих результатів другого туру поступово зникає. Виникає нова інтрига – хто буде прем’єром у новій конфігурації. Шанси є у багатьох (включаючи і Гройсмана). І, навіть, це – незважаючи на початок військових дій учасників процесу – дає приводи для оптимізму.
Автор: Олег Устенко, економіст, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера.