Глобальне потепління загрожує світу відчутними змінами, які вкрай негативно вплинуть на економіку та якість життя людей у більшості країн. Пошуки порятунку змусили людство звернути увагу на фактори, здатні відвернути катастрофу. Одним із них вважається так званий зелений водень, який не завдає шкоди природі.
Нещодавно у Глазго пройшла Конференція ООН щодо зміни клімату СОР 26. Взяли у ній участь і Володимир Зеленський із Дмитром Кулебою, підкресливши, що Україна повністю інтегрована у процес боротьби із глобальним потеплінням.
Ми підтримали ключові ініціативи, озвучені на саміті. Наприклад, Україна зобов’язалася скоротити інвестиції у вугільну промисловість до 2030-2040 років та зменшити викиди метану на 30%.
Тим часом Українська воднева рада, яку я очолюю, активно працює над водневою стратегією. Реалізація плану переходу України на водень призведе до значного скорочення шкідливих викидів, адже цей вид палива є екологічним – ми просто беремо у природи воду, добуваємо з неї H2 шляхом електролізу, а після використання він знову перетворюється на воду. Розповім докладніше, як водень може сповільнити глобальне потепління та покращити економіку України.
Якими можуть бути наслідки?
Проблему глобального потепління можна пояснити дуже просто – якщо середня температура на планеті у найближчі 10 років зросте на півтора градуси, Земля перетне “точку неповернення”.
Засуха знищить урожаї, а міста та села поблизу річок, навпаки, страждатимуть від постійних повеней. Кількість днів з аномальною спекою зросте настільки, що Київ почне жити за кліматом південних країн. Різкі зміни стануть вироком для всіх “сердечників” та людей із хронічними хворобами, тобто майже для усіх нас. Таку нову реальність ми можемо побачити вже за 30 років.
Причини “перегрівання” планети відомі усім – 65% викидів вуглекислого газу в атмосферу спричиняють саме енергетика та спалювання бензинового й дизельного палива від автомобілів. На жаль, коли зараз ми зігріваємо свої будинки, то також руйнуємо планету. Звучить страшно?
Без паніки. Водень is gonna save us
Ще 2015 року країни з усього світу підписали в Парижі кліматичну угоду і домовилися зменшити викиди парникових газів, збільшити виробництво відновлювальної енергії та виділити мільярди доларів бідним країнам на боротьбу із наслідками кліматичних змін.
Нещодавно у Глазго відбувся кліматичний саміт. І цього року одним із головних його героїв став не топ-політик, і навіть не Грета Тунберг, а водень. Його обговорювали як один із ключових видів екологічного палива. Водень не залишає шкідливих викидів у довкіллі. Це найперше, що про нього потрібно знати. Багато країн вже почали водневий перехід, і це стосується не тільки транспорту.
До прикладу, з 2019 року у Великій Британії вперше у світі водневими котлами опалюють Кильський державний університет. А в Шотландії ще минулого року розпочали перехід на водневе опалення 300 будинків.
Для світу водень – шанс врятувати планету, для України – економіку. Адже саме ми можемо стати для Європи головним постачальником “зеленого” виду палива та прийти до повної енергонезалежності. На фоні сьогоднішньої енергетичної кризи і реальної загрози віялових відключень просування виробництва водню – це радше обов’язок влади, аніж можливість.
І я тішуся, що ці приклади бачу не лише я. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба на четвертому Форумі асоціацій заявив, що ми можемо розпочати експорт ще до 2024 року – є ресурси, потужності та бажання.
За оцінкою Нафтогазу, для повного “зеленого” переходу на водневу енергію потрібні інвестиції у $100 млрд. Це тривалий процес не одного року, але реальний.
Якщо державна політика дасть зелене світло “зеленому” водню, то до 2030 року Україна буде здатна виробляти 1 млрд кубометрів відновлюваного водню, а до 2040-го – і всі 5 млрд. І це принесе Україні прибуток.
Дуже простий розрахунок:
13 млрд кубометрів (те, що ми здатні виробити на рік) — це 1 млрд кг водню.
Мінімальна ринкова вартість одного кілограма зеленого водню сьогодні становить €4,5.
Якщо продати його за європейськими цінами до ЄС – це понад €4,5 млрд прибутку для держави. Звучить непогано?
Світ готовий інвестувати в український водень
Світовий банк активніше за всіх підхопив водневу тему і готовий вкладати в Україну. І не абстрактно, а в конкретні проекти. Ось коротка підбірка проектів на мільярди для скептиків:
- Минулого року на півдні Одеської області з’явився дуже амбіційний проект з будівництва Бессарабської водневої долини. Проектом передбачається створення виробництва зеленого водню загальною потужністю 3 ГВт, що дозволяє виробляти на експорт та для внутрішнього ринку біля 350 тис. тонн зеленого водню. Проект пройшов попереднє схвалення європейськими партнерами, реалізацією займається українська компанія Н2U.
- Навесні 2021 року компанія Siemens та ДТЕК заявили про узгодження першого пілотного проекту з виробництва водного палива у Маріуполі. На заводі має бути встановлений електролізер потужністю 8,5 МВт і вартістю €25 млн.
- У квітні 2021 року було анонсовано вітровий пілотний проект із виробництва зеленого водню на Рівненщині – Володимирець. Нині відбувається вибір ділянки і потужності основного (електролізеру) та інфраструктурного технологічного обладнання.
- Шукає інвесторів проект сонячної станції потужністю до 125 МВт у Херсонській області. Тут планують виробляти водень за рахунок власної сонячної генерації та постачати його до ЄС і на внутрішній ринок.
Зони для доопрацювання
Зона перша – нормативна база. Вона є одним із ключових пунктів водневої стратегії, над якою ми з командою наразі працюємо. Головним тут є ухвалення водневої стратегії та її узгодження з європейським законодавством.
Наприклад, Верховній Раді потрібно прийняти відповідний закон для створення централізованого реєстру верифікації. Також необхідно розробити систему контролю незалежних аудиторів (TUV, Veritas etc.), опрацювати документи перевірки самого водню та сертифікатів його походження.
І важливо контролювати транспортування, адже водень – легкозаймистий газ. Його зберігання та перевезення без відповідних нормативних актів повинно суворо каратися законом, аби ми не мали трагедій на кшталт пожеж і смертей людей на невеликих нафтопереробних заводах, де підпільно підробляють бензин.
Зараз я відчуваю ризик того, що бюрократична тяганина може гальмувати добування водню на роки.
Зона друга – модернізація ГТС. Саме цим шляхом Україна зможе транспортувати водень до Європи. Але, щоб адаптувати шляхопровід, потрібні багатомільйонні інвестиції, пошуками яких ми якраз займаємося разом із командою Оператора газотранспортної мережі.
Зона третя – ціна водню. Наразі він дорогий, але з першими постачаннями вартість його виробництво буде знижуватися. За дуже короткий термін ми бачимо, як стрімко злетіла вгору ціна на природний газ, і вже зараз виробництво зеленого водню стало дешевшим, ніж блакитного (саме виробленого з природного газу).
Звучить зухвало, проте енергетичний підрозділ консалтингової компанії Bloomberg NEF очікує, що ціна на зелений водень впаде до €1,21-2,51 за 1 кг до 2030 року, та до €0,69-0,86 за 1 кг – до 2050-го.
На кого рівнятись?
Поки ми оцінюємо і розробляємо – у світі “перехід” вже розпочався. Наприклад, до 2050 року загальний обсяг інвестицій у зелений водень в ЄС сягне €180-470 млрд.
Світовим лідером із водневих технологій залишається Японія, яка вразила світ на останніх Олімпійських іграх. Саме в Токіо вперше в історії запалили водневий факел.
Японці, на відміну від нас, можливості знаходять там, де їх немає. Адже на острові відсутні місця, щоб будувати вітрові та сонячні електростанції, а зберегти країну треба. Вони перебувають на п’ятому місці у світовому рейтингу викидів парникових газів в атмосферу, що руйнує екологію і сам острів.
Тож у 2017-му в Японії створили Міжнародну раду з водневих технологій, куди увійшли 30 концернів, фірм та компаній – виробників авто. До 2050 року японці планують зменшити викиди вуглецю на 6 млрд тонн.
Для цього необхідно перевести на водень 400 млн легкових авто і стільки ж вантажівок та автобусів.
Ближче до водню, подалі від Газпрому
Зараз ми вже можемо побачити перші консорціуми між українськими та японськими компаніями по водневому напрямку. Водночас лідер Європи – Німеччина – вже готовий проінвестувати в Україну на початковому етапі €175 млн на водневі проекти відповідно до створеного кліматичного фонду.
Майбутнє України – це водень. І питання не лише в порятунку планети від глобального потепління. Рятуватися потрібно і самій Україні – від енергозалежності. Адже впродовж усієї нашої незалежності ми були і залишаємося заручниками шантажу та газових маніпуляцій з боку Росії.
Завдяки водню ми можемо самостійно забезпечити себе теплом, вийти на ринок Європи як постачальник і нарешті зіскочити із кремлівської газової голки.