Для того, щоб зрозуміти, що буде з Павлом Грибом, треба спробувати подивитися на події з точки зору логіки та інтересів РФ. Навіщо їм був потрібен юнак та навіщо він їм потрібен сьогодні?
Одразу перепрошую, за можливо жорстку подачу інформації у близьких Павла Гриба та його друзів, але для Кремля немає людей, є живий товар, який можна використати при нагоді.
Почну з логіки затримання. Події 2017 року показали декілька сценарних ліній, що реалізовували московські автори операції.
Перша – викрадення на території Білорусі – свідома провокація для створення напруженості по осі Мінськ-Київ. Це було дуже потрібно, бо саме наприкінці 2016 року держави домовилися про реалізацію декількох сумісних довгострокових програм: від спільного виробництва (в тому числі військової техніки) до відновлення судноплавства по Дніпру.
Дипломатичний скандал – добра складова щоб завадити, чи, принаймні, уповільнити реалізації планів.
Друга – спроба розіграти карту публічної політики – український патріот та російська дівчина, як Ромео та Джульєтта. Зверніть увагу, російські ЗМІ одразу після затримання подавали Тетяну Єршову (яка виманила Павла) саме як дівчину українця Гриба.
Зараз тримаю перед собою заголовок Комсомольської правди в Україні від 24.08.2017 – дівчина зниклого Павла Гриба. Саме така подача була десь тиждень, поки саме ця дівчина не зробила декілька помилок.
Наприклад, білоруському Еврорадіо, вона заявила, що вся ця зустріч, від самого початку і до кінця, велася ФСБ та сказала, що вона говорить лише те, про що їй дозволено говорити.
І далі, якщо б не позиція самого Павла, його родичів та журналістів, сьогодні ми б мали мильну оперу про те, як молода росіянка бореться за свободу свого коханого українця. Така собі друга Віра Савченко, що увірвалася в політичне поле на фоні суду над сестрою.
Третя – місце затримання Гриба – Республіка Білорусь. Відповідно, кожна нова інформація про перебіг ув’язнення тим чи іншим чином ставить питання про позицію офіційного Мінську щодо подій в Україні. Тим більше, що комунікація по справі Гриба офіційним Мінськом завалена взагалі.
Так, змінені керівники обласних КГБ, відправлено у відставку все керівництво ОАЦ (спецслужба, спеціалізація якої є саме робота в інформаційному полі), але офіційної позиції так і немає, а Павло залишається у в’язниці.
Відповідно до того, ключовий сценарій Ромео та Джульєтта, який сьогодні б могли використовувати політики перед виборами, не провалився. Спільні проекти Білорусі та України реалізуються, хоча і не так швидко. Тому з першочергових завдань РФ залишилася лише інформаційна складова.
Але ж Павло Гриб у СІЗО. Відповідно до логіки Кремля затриманий українець не може бути виправданий.
Відповідно, був запущений судовий процес, який, до речі, демонстрував громадянам Росії небезпеку від України – мовляв, навіть юнаки і ті думали як організувати теракт.
Але є ще одна складова, яка полягає в тому, що для Путіна Гриб, як і інші українські політв’язні в російських в’язницях – це засіб політичного тиску або впливу на українську політику.
При тому не маю ілюзій щодо РФ – на превеликий жаль, керівництво Росії не знає, що таке коштовність людського життя.
Хлопець, який не воював, це достатньо чутлива тема. Вона має викликати почуття у звичайного українця та цією темою можна впливати на громадську думку в Україні. Зверніть увагу, навіть вирок Павлу Грибу винесли за тиждень до виборів в Україні, співпало, що називається.
Вважаю, що всі подальші дії будуть йти в тому ж самому ключі. Росія буде підігрівати цю тему, покращуючи чи погіршуючи умови утримання.
Будуть спроби зробити з цього якщо не шоу, то постійний інформаційний привід, який, з одного боку – впливатиме на настрій українців, з іншого – буде використано українськими політиками.
Варіанта звільнення я також не виключаю. Але після президентських виборів, коли Путін, наприклад, висуне новий план по Донбасу чи межі компромісу та випустить (чи обміняє) Павла Гриба вже в 2019 році.
Таким чином він спробує продемонструвати, насамперед, європейським та американським учасникам переговорів такий собі жест доброї волі.
Таке може відбутися і в іншому сценарії – вплив на парламентські перегони, коли одна чи декілька українських партій попросять Путіна про гуманізм і той проявить гуманність. Далі буде справа піарників вже українських політиків.
Для самого Павла Гриба та його родини такі варіанти будуть дуже позитивними. Щодо інтересів РФ при такій комбінації, час показав, що в справі українського юнака дуже багато чого йде не за кремлівським планом. Тому я принаймні спробую залишатися оптимістом.
Автор: Ігар Тишкевич, експерт програми Міжнародна і внутрішня політика Українського інституту майбутнього.