Висновок Мюллера про відсутність змови під час виборів у США 2016 року – це добра новина навіть для опонентів Трампа.
По-перше, це означає, що Росія далеко не настільки могутня. По-друге, що маніпулювати виборчим процесом в демократичних державах не так просто. І, по-третє, що є всі шанси покласти край навколо політичних спекуляцій в самих США й зосередитися на більш довгостроковому зовнішньополітичному порядку денному.
На мій погляд, ймовірність того, що Мюллеру заважали працювати – мінімальна. В Америці достатньо критиків чинного президента, для роботи спецпрокурора було створено всі політичні умови. Підстав ставити під сумнів ефективність американських інституцій немає.
Російська політика США визначається системою довгострокових факторів, в основі якої лежить прагнення максимально ефективно використовувати Москву там, де це потрібно, паралельно зменшуючи її можливості надалі дестабілізувати міжнародну безпеку.
Висновки Мюллера не змінять цього підходу, але вони дозволять Трампу поводити себе на російському напрямку більш впевнено.
Результатом може стати більш творчий та креативний підхід адміністрації до дій Кремля, збільшення ініціативи, пропозиції широких геополітичних комбінацій, на кшталт спільного точкового стримування Китаю, боротьби із розповсюдженням ядерної зброї або епізодичної співпраці з близькосхідних питань.
В той же час основа підходу – використання Росії із користю для себе – не зміниться.
Що стосується пакету антиросійських санкцій, то вони грають важливу роль в реалізації американської стратегії послаблення й використання Росії. Цей режим додатково зафіксований рішеннями Конгресу, тому послабити санкційний тиск Трампу буде важко, навіть якби він цього захотів. Але навіщо? Цей інструмент чудово працює, Російська Федерація поки не зробила нічого, що дало б підстави навіть серйозно думати про послаблення санкцій, а тому вони залишатимуться.
Автор: Микола Капітоненко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.